Інтерактивний метод абетковий суп

У сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань буде не тільки вчитель, але й комп'ютер, телевізор, відео. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти сутність речей, уміти висловити особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології навчання.

Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і вчителя. Розмірковуючи про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання за різних форм організації навчання, слід пам'ятати, що діти вчаться ефективно, коли:

• мають мотивацію до навчання;

• перебувають у приязному комфортному середовищі;

• використовуються методи, що відповідають різним стилям і способам навчання;

• використовуються їхні знання і вміння;

• мають почуття контролю над процесом навчання;

• мають можливість випробовувати нові знання на практиці й використати отриману інформацію;

• повністю залучаються до процесу навчання;

• мають достатньо часу для засвоєння нових знань і вмінь;

• можуть побачити використання здобутих знань та вмінь на практиці.

Тому мета введенних на сучасному етапі інтерактивних методів навчання полягає у тому щоб навчальний процес відбувався за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання , де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор і спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, конструктивно мислити, приймати продумані рішення.

Технологія інтерактивного навчання — така організація навчального процесу, за якої неможлива відмова від участі у процесі пізнання:

• кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно відзвітуватися;

• від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.

Призначення інтерактивного навчання полягає утому, щоб, по-перше, передати знання, по-друге, усвідомити цінність інших людей. Має воно і свої завдання: розв'язання навчальних поведінкових завдань; надання підтримки членам групи.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку. Структура таких уроків складається з п'яти етапів.

Мета етапу: сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем. Без виникнення мотивів учіння і мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання. Матеріал, поданий під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для подання мети уроку. Мотивація допомагає також викликати в учнів інтерес до теми уроку, налаштувати їх на ефективний процес пізнання, викликати власну зацікавленість, психологічно підготувати учнів до сприйняття теми уроку.

Для цього можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, зацікавленість до знань та процесу їх сприймання. Це може бути короткочасна розповідь учителя, бесіда, демонстрування наочності.

Мотивація має займати не більше ніж 5 % часу уроку.

З інтерактивних вправ можуть бути використані такі: «Вилучи зайве», «Роз'єднай слова», «Криголам», «Банани», «Мікрофон», «Задом наперед», «Скринька скарг».

II. Оголошення, подання теми та очікуваних навчальних результатів.

Мета: забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти і що від них очікує вчитель. Без чіткого і конкретного визначення та усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, учні можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом.

Цей етап уроку має займати не більше ніж 5 % часу уроку.

Доречно використати такі інтерактивні вправи: «Дешифрувальник», «Морський бій», «Загадкові будиночки», «Мікрофон».

III. Актуалізація знань, надання необхідної інформації.

Мета етапу: дати учням достатньо інформації, щоб потім на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути читання роздавального матеріалу, виконання домашнього завдання. Для того щоб зекономити час, можна подати інформацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз розглянути її, особливу увагу звернути на практичні поради; за потреби, прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування.

Ця частина уроку займає приблизно 10-15% часу.

Під час повідомлення необхідної інформації доречними будуть такі інтерактивні вправи: «Мозковий штурм», «Мозкова атака », «Карусель», «П'ять слів - три слова», «Ґронування», «Кубування», «Системний оператор», «Діаграма Венна», «Морський бій».

IV . Інтерактивна вправа (центральна частина заняття).

Мета етапу: практично засвоїти навчальний матеріал; досягти поставленої мети уроку.

Ця частина уроку займає 50-60 % часу.

Послідовність роботи під час її проведення:

• інструктування (2-3 хв.);

• об'єднання учнів у групи та розподіл ролей (1-2 хв.);

• виконання завдання в групах (самостійна робота), співпраця (5-15 хв.);

• презентація результатів виконання вправи (3-15 хв.);

• рефлексія результатів учнями (5-15 хв.).

Серед центральних інтерактивних вправ доцільними є: «Система позначок "Допомога"», «Ажурна пилка», «Читання з передбаченням», «Пошуки людського скарбу», «Пішохідний тур», «Добре - погано», «Навчаючи - вчуся».

V. Рефлексія (підбиття підсумків),оцінювання результатів уроку.

Мета етапу: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності : її зміст , тип, способи, проблеми, шляхи їх розв'язання, отримані результати тощо.

Послідовність роботи під час підсумкового етапу:

1. Встановлення фактів. (Що відбулося?)

2. Аналіз причин. (Чому це відбулося ?)

3. Планування дій. (Що нам робити далі?)

Рефлексія займає 20 % часу уроку.

На етапі рефлексії доцільними є інтерактивні вправи: «Незакінчені речення», «Інтерв'ю», «Абетковий суп», «Від А до Я», «Виграш у лотереї», «Тестування», «Крісло автора».

Для подолання труднощів у застосуванні інтерактивних технологій слід пам'ятати, що:

• інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога;

• можна провести з учнями організаційне заняття й разом розробити правила роботи в класі. Спочатку використовувати прості інтерактивні технології;

• використання інтерактивних технологій — не самоціль. Це лише створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяє співробітництву, порозумінню, доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання;

• для ефективного застосування інтерактивних технологій, для того щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчити, а не перетворити технології на безглузді ігри заради власне ігор, педагог повинен старанно планувати свою роботу;

• дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

• дібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до засвоєння теми;

• під час проведення інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконували його серйозно, а не механічно або «граючись»;

• на одному занятті можна використовувати одну (дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп;

• дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;

• проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.

Для зміцнення контролю за ходом навчання на підставі інтерактивних технологій вчитель має попередньо добре підготуватися:

• глибоко вивчити й обміркувати матеріал, у тому числі й додатковий; ретельно планувати й розробляти урок: визначати хронометраж ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінювання ефективності уроку;

• мотивувати учнів до вивчення теми шляхом добирання найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати (мету) уроку та критерії оцінювання роботи учнів;

• передбачати різноманітні методи привертання уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому можуть сприяти різноманітні вправи — розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.

Отже, інтерактивна технологія навчання — це така організація навчального процесу, за якої кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітувати, адже від його діяльності залежить завдання, якість виконання поставленого перед групою та класом. Інтерактивні технології навчання містять чітко спланований очікуваний результат кавчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, розумові й навчальні умови і процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів.

«МОЗКОВИЙ ШТУРМ»
«Мозковий штурм» — це ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що широко використовується. Він спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом вираження думок усіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми.
Порядок проведення:
1. Запропонуйте учням сісти так, щоб вони почувалися зручно та невимушено.
2. Визначте основні правила.
3.Повідомте їм проблему, яку треба вирішити.
4.Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.
5.Запитуйте їх по черзі надходження. Не вносьте в ідеї ніяких коректив. 6.Спонукайте учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої особисті.
7.Намагайтеся не допустити глузування, коментарів або ви сміювання яких-небудь ідей.
8.Продовжуйте доти, доки будуть надходити нові ідеї. 9. На закінчення обговоріть та оцініть запропоновані ідеї. Правила проведення «мозкового штурму», які можна запропонувати учням:
1 . Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї та оцінювати їх під час висловлювань, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові та більш досконалі.
2.Необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості ідей.
Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час «мозкового штурму» не вдається отримати багато ідей, це можна пояснити тим, що учасники піддають свої ідеї самоцензурі — двічі подумають перед тим, як висловити.)
3.Кількість ідей слід заохочувати. Врешті-решт, кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники мають змогу дати політ уяві.
4.Спонукайте всіх учасників розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання або зміна раніше висунутих ідей часто спричинює висунення нових, що перевершують попередні.
5.У класі можна повісити такий плакат:
•Кажіть усе, що спаде вам на думку.
•Не обговорюйте і не критикуйте висловлювань інших.
•Можна повторювати ідеї, запропоновані кимось іншим.
•Розширення запропонованої ідеї заохочується.

РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ
Більшість дилем (тобто суперечливих питань) можна вирішувати, застосовуючи метод розв'язання проблем, що складається з кількох етапів:
Аналіз проблеми. Що трапилося? Чому? Хто в ній задіяний? Хто може бути зацікавлений у її розв'язанні? Якої інформації мені бракує й де її можна отримати?
Пошукрозв 'язання проблеми. Які способи її розв'язання? У чому їх переваги й недоліки? Які шанси і загрози вони несуть?
Вибір розв 'язання. Яке розв'язання найкраще з точки зору загальноприйнятих цінностей, наприклад справедливості, а також інших критеріїв, наприклад низьких коштів або простоти? Які труднощі можуть з'явитися в процесі його реалізації? Якими будуть наступні кроки під час запровадження його в життя? Хто може усклад¬нити або унеможливити його? На кого можна розраховувати як на союзників?

РОЗІГРУВАННЯ ситуації за ролями (програвання сценки)
Мета: розігрування ситуації за ролями — визначити ставлення до конкретної ситуації або проблеми, набути досвіду шляхом гри.

Рольова гра імітує реальність призначення ролей, які вам дісталися, та дає змогу діяти «як насправді». Ви можете розігрувати свої ситуації, в яких ви вже побували. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття.
В ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» певну проблему або ситуацію.
Імітація: учні реагують на конкретну проблему в рамках заданої програми. Хоча ці два підходи мають різноманітні характеристики, вони доповнюють один одного і мають на меті: подальший розвиток уяви і навиків критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання в учнів спроможності знаходити і розглядати альтернативні можливості дій; виховання співчуття до інших людей.
Порядок проведення:
1 . Якщо рольову гру використовують у навчальному процесі, то така драматична вправа потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням.
2.Не чекайте відшліфованої гри з самого початку. Дайте учням можливість провести рольову гру та імітувати історичні й сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.
З.У цих стратегічних діях є чотири основні елементи: а) попереднє планування й підготовка вчителя; б) підготовка і тренінг учнів; в) активна участь класу в проведенні вправи; г) ретельне обговорення й міркування з приводу вправи.
4.Такі вправи слід проводити в атмосфері довіри, щоб учні не; почувалися ніяково. Учні мають розуміти, що реагувати можна по різному. Практика допоможе їм більш упевнено почуватися під час проведення таких вправ.
5.Після закінчення вправи учасники проводять ретельний і поглиблений аналіз. Не слід забувати, що входячи в роль, ми приводимо в рух емоції, спогади, гальмування. Тому необхідно після проведення гри вивести дітей з ролей. Для цього проводять детальне обговорення ситуації. Необхідно пам'ятати про те, щоб кожен відповів на запитання:
—Як ви почувалися в тій чи іншій ролі?
—Що подобалося під час гри, а що — ні?

АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ
Однією з форм роботи на уроках є аналіз ситуації, випадку з життя. Для розгляду певної ситуації вам необхідно звертати увагу на основні моменти:
1. Факти: Що відбулося? Хто є учасниками справи? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які є другорядними?
2.Проблеми: Які закони, норми регулюють ситуацію? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію?
3.Аргументи: Які аргументи можуть бути наведені (обов'язково з використанням доказів на захист кожної зі сторін справи)?
4.Рішення: Яким буде вирішення ситуації? Чому саме таким? Якими можуть бути наслідки такого рішення?

Використання інтерактивної стратегії змінює роль і функції викладача — він перестає бути центральною фігурою і лише регулює навчаль ний процес, займається його загальною організацією, визначає загальний напрям (готує до уроку необхідні завдання, формулює питання для обговорення у групах, контролює час і порядок виконання наміченого завдання, дає консультації, допомагає в разі серйозних утруднень).

Активні методики поділяються на :

- Вступні - які дозволяють створювати атмосферу доброзичливості, довір’я

- Основні (ключові)- під час яких розв’язується основна проблема (обговорення, інтерактивні лекції, мозковий штурм , рольові ігри, “кейс стаді”, карусель тощо)

- Завершальні підсумкові (сенкан, вернісаж)

- Допоміжні (енерджайзери) – включають тоді, коли необхідно зняти напругу, змінити вид діяльності, перейти з одного етапу до іншого.

Дотримання порядку застосування активних методик дозволить спланувати своє заняття більш ефективним, цікавим для слухачів.

Метод мозкової атаки - це метод розв'язання невідкладних завдань за короткий час. Сутність методу полягає в тому, що необхідно висловити як можна найбільшу кількість ідей за невеликий проміжок часу, обговорити їх та класифікувати. Цей метод використовується для вирішення складних проблем. Метод мозкової атаки можна використовувати в різних видах діяльності: в роботах з малими та великими навчальними групами, командами, індивідуальній роботі.

«Круглий стіл» - метод проведення заняття із слухачами які, як правило, мають досвід роботи, практичний діяльності з питання, що обговорюється. На «круглому столі» слухачі можуть і повинні спробувати обґрунтовано поставити питання по темі обговорення, серйозно аргументувати підходи до їхнього вирішення, а також повідомити про вдалий і невдалий досвід. «Круглий стіл» - це свого роду нарада по обміну досвідом і обговоренню практичного досвіду, досягнень і помилок. В такий спосіб слухачі освоюють зміст теми, її ключові проблеми.

Дискусія –активний метод проведення занять, покликаний мобілізувати практичні й теоретичні знання, погляди слухачів на проблему, що розглядається. Дискусія доречна при розгляді спірних питань, але у навчальному процесі може не виникати ситуації спірності трактувань. Із цих причин заздалегідь планувати проведення заняття як дискусію не цілком коректно. Основні передумови використання дискусії в активному навчанні такі: необхідно в складі теми, що досліджується знайти питання, про які слухачі усвідомлено дотримуються істотно різних точок зору. Це може бути зроблене в ході лекцій і інших занять; варто визначити, чи відносяться ці спірні питання до інтересів, що зачіпають багатьох.

Ситуаційний аналіз полягає в тому, що слухачі, ознайомившись з описом проблеми, самостійно аналізують ситуацію, діагностують проблему й надають свої ідеї й рішення в дискусії з іншими слухачами.

Залежно від характеру висвітлення матеріалу використовуються ситуації-ілюстрації, ситуації-оцінки й ситуації-вправи.

Ситуація-Ілюстрація містить у собі приклад з управлінської практики (як позитивний, так і негативний) і спосіб рішення ситуації.

Ситуація-Оцінка являє собою опис ситуації й можливе вирішення в готовому виді: потрібно тільки оцінити, наскільки воно правомірно й ефективно.

Ситуація-Вправа полягає в тому, що конкретний епізод управлінської діяльності підготовлений так, щоб його рішення вимагало яких-небудь стандартних дій, наприклад розрахунку нормативів, заповнення таблиць, використання юридичних документів і т.д.

Ситуаційний аналіз включає метод аналізу конкретних ситуацій, метод «кейз-стаді», метод «інциденту», розбір ділової кореспонденції («баскет – метод»).

Аналіз конкретних ситуацій – найбільш прийнятний в умовах курсового навчання метод ситуаційного аналізу - традиційний аналіз конкретних, ситуацій, що включає глибоке й детальне дослідження реальної або імітованої ситуації.

Використання методу аналізу конкретних ситуацій дозволяє вирішити наступні навчальні цілі: розвиток аналітичного мислення, застосування аналізу в динаміку; оволодіння практичних навичок роботи з інформацією: вичленовування, структурування й ранжирування по значимості проблем; вироблення управлінських рішень; освоєння сучасних управлінських і соціально-психологічних технологій; розширення комунікативної компетентності; формування здатності вибору оптимальних варіантів ефективної взаємодії з іншими людьми; стимулювання інновації; підвищення мотивації до навчання теорії проблеми.

Висновок : у будь-якому виді навчальних занять викладачі мусять застосовувати кілька методів навчання в різних комбінаціях. Застосування певних методів навчання залежить від завдання та умов кожного виду занять.

1. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології.- К.: Академвидав,2004.

2. Інтерактивні методи навчання : навч. посібник / (П. Шевчук, П.Фенрих). – Щецін : WSAP, 2005. – С. 7 – 23

3.Караяни А.Г. Активне методы социально-психологического обучения А.Г.Караяни. – М. : [Без изд.], 2003. – С. 2 – 10.

4.Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : науково-методичний посібник / О.І. Пометун, А.В. Пироженко ; ред. О.І. Пометун. – К. : А.С.К., 2004. – С. 8 – 24

5.Технології навчання дорослих / [упор. О. Главник, Г. Бевз]. – К. : Главник, 2006. – С. 4 – 7, 106 – 111

6.С.І. Осипенко, А. В. Іванов організація функціонального навчання у мережі навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності. Київ – 2007.

7. Придатко О.В., Ренкас А.Г. Дослідження ефективності та аспекти впровадження інтерактивних засобів навчання в організацію навчального процесу ЛДУБЖД. Збірник наукових праць Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Львів – 2010.

Майстер виробничого навчання
курсів ЦЗ м.Южноукраїнська
Христос Світлана Михайлівна

На сьогодні немає єдино прийнятої в педагогіці класифікації інтерактивних методів навчання, але є основні підходи до поділу інтерактивних методів навчання (таблиця 1.2)

Інтерактивні методи поділяються на (О.В.Ложка):

– інформаційні ( обмін цінностями);
– пізнавальні(отримання та удосконалення нових знань);
– мотиваційні ( кожен учасник займає свою позицію);
– регулятивні (правила взаємодії).

Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи:

– групові (передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб));
– фронтальні (передбачають спільну роботу та взаємонавчання всього класу).

Час обговорення в малих групах - 3-5 хвилин, виступ - 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі - 1 хвилина.

О. Пометун і Л. Пироженко об'єднують форми інтерактивного навчання у чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

Рисунок 1.2. - Основні підходи до видів інтерактивних методів навчання

– кооперативне навчання (робота в парах, трійках, карусель, робота в малих групах, акваріум тощо);
– колективно-групове навчання (мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, «навчаючи -- вчуся», «ажурна пилка» та ін.);
– ситуативне моделювання (імітаційні ігри, рольова гра, драматизація та ін.);
– опрацювання дискусійних питань (метод ПРЕС, «займи позицію», «дискусія» тощо). [1,c.125]
– М. Скрипник у свою класифікацію інтерактивних методів навчання поклала такий принцип навчання, як взаємодія -- діалог. Дослідниця визначає наступні інтерактивні методи навчання:
– інформаційні («Моє ім'я», «Весела Віра», «Перше знайомство», «Хвилина мого життя», «Паперові літаки», «Мені подобається. », «Іменні жетони»);
– пізнавальні («Від А до Я»);
– мотиваційні («Мої очікування», «Лист до самого себе», «Самооцінка», «Інтерв'ю»);
– регулятивні («Виробимо правила»).
– Так, М. Кларін класифікує інтерактивні методи навчання за принципом активності:
– фізична (зміна робочого місця, виконання записів, малювання тощо);
– соціальна (ставлення запитань, формулювання відповідей тощо);
– пізнавальна (доповнення відповідей, виступ, самостійний пошук розв'язання проблеми тощо).

Найбільш вживаним є підхід О. Пометуна, Л. Пироженко, які поділили інтерактивні методи навчання на чотири групи: групове навчання, фронтальне, навчання у грі, навчання у дискусії та визначають чотири групи інтерактивних технологій: [1,c.67]

1. Інтерактивні методи кооперативного навчання: робота в парах („ один проти одного”, „ один -вдвох-всі разом”, „ думати, працювати в парі, обмінятися думками”); ротаційні (змінювані) трійки; „ два-чотири-всі разом”; карусель; робота в малих групах („ діалог”, „ синтез думок”, „ спільний проект”, „ пошук інформації”, „ коло ідей” (або „ Раунд Робін”, або „ кругова система”)); акваріум.
2. Інтерактивні методи колективно-групового навчання: обговорення проблеми в загальному колі; „ мікрофон”; „ незакінчені речення”; „ мозковий штурм”; „ навчаючи - учусь” (або „ кожен учить кожного”, або „ Броунівський рух”); „ ажурна пилка” („ Мозаїка”, „ Джиг-со”); аналіз ситуації (саsе - метод); вирішення проблем; „ дерево рішень”.
3. Методи ситуативного моделювання: симуляції або імітаційні ігри, рольові ігри: спрощене судове слухання; громадські слухання; розігрування ситуацій за ролями („ Рольова гра”, „ Програвання сценки”, „ Драматизація”).
4. Технології опрацювання дискусійних питань: метод ПРЕС (РРЕS, МППО); „ займи позицію”; „ зміни позицію”; „ неперервна шкала думок” („ Континуум”, „ Нескінченний ланцюжок”); дискусія; дискусія в стилі телевізійного ток-шоу; оцінювальна дискусія; дебати .

Інтерактивні методи кооперативного навчання

Робота в парах - метод , суть якого полягає в тому що учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв'ю один в одного, про анкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

Робота в трійках - це по суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

Змінювані трійки ? метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

2+2=4 - метод, сить якого полягає в тому що дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов'язково доходять до спільного рішення, потім об'єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об'єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

Карусель - метод, суть якого полягає в тому що учні розсаджуються в два кола - внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу - для дискусії (відбуваються "попарні суперечки" кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Робота в малих групах полягає в найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер" - керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).

Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

Акваріум ? це метод коли одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Інтерактивні технології колективно-групового навчання

Велике коло ? учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

Мікрофон - це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".

Незакінчені речення ? ускладнений варіант великого кола: відповідь учня - це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…", "я зрозумів, що…"

Мозковий штурм ? технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

Мета “мозкового штурму” чи “мозкової атаки” в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

Навчаючи - учусь використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням взяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу підвищує інтерес до навчання.

Ажурна пилка (“Мозаїка”, “Джиг-со”) використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Аналіз ситуації на уроках, полягає в тому , що зміст деяких понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації. Такі ситуації можуть аналізуватись учнями індивідуально, в парах, в групах або піддаватись в загальному колі. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

Вирішення проблем ? метою застосування такої технології є навчити учнів самостійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення.

Дерево рішень ? варіант технології вирішення проблем можна використати “дерево рішень”, яке допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень.

Аналіз дилеми (проблеми),учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, "чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?").

Мозаїка ? метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга - ідейне навантаження, третя - образи, четверта - форму).

Тренінги таке навчання, при якому основна увага приділяється практичному опрацюванню вивчаємого матеріалу, коли в процесі моделювання спеціальних завдань-ситуацій учні мають можливість розвити і закріпити необхідні знання і навички, змінити ставлення до свого досвіду і використаним в ході роботи підходам.

Технології опрацювання дискусійних питань

Метод ПРЕС , метод навчає учнів виробляти й оформлювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стилістичній формі, переконувати інших.

Займи позицію , метод демонструє різноманіття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після опанування учнями певною інформацією з проблеми й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо їх вирішення.

Зміни позицію ? технологія є подібною до попередньої. Вона також дає можливість обговорити дискусійні питання за участі всіх учнів. Метод дозволяє стати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання.

Неперервна школа думок (Нескінчений ланцюжок) - форма обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку.

Дискусія - це широке публічне створення якось спірного питання. Вона є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу, є отримання учнями навичок публічного виступу та дискутування висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності.

Дебати - це один найбільш складних способів обговорення дискусійних проблем. Дебати можна проводити лише тоді, тоді коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готуватись і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Важливо, щоб учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілкувалися спокійно.

Технології ситуативного моделювання

Case ? study. Сase?study (пер. з англ. мови) ? аналіз конкретних практичних ситуацій. Використання цього методу передбачає перехід від методу накопичення знань до діяльнісного, практико ? орієнтаційного підходу відносно реальної діяльності учня. Мета цього методу ? навчити учнів аналізувати інформацію, виявляти ключові проблеми, вибирати альтернативні шляхи рішення, оцінювати їх, знаходити оптимальний варіант і формулювати програми дій. При розробці конкретних ситуацій особливо важливо те, що тут пов'язується індивідуальна робота з проблемною ситуацією і групове обговорення пропозицій, підготовлених кожним членом групи. Це дозволяє учням розвивати навички групової роботи.

Ділові і рольові ігри - це ряд інтерактивних методів навчання получив загальну назву «ділові ігри». Цей метод представляє собою в комплексі рольову гру з різними інтересами її учасників і необхідністю прийняття рішення по закінченню або в ході гри. Рольові ігри допомагають формувати в учнів такі якості, як комунікативні здібності, самостійність мислення і ін.. Вони проходять в формі групового мисленнєвого пошуку, що потребує залучення в комунікацію всіх учасників гри.

Рольові ігри ? це розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями. У рольовій грі учень навчається через свій досвід та почуття.

Симуляції (або імітаційні ігри) ? це своєрідні рольові ігри з використанням чітко визначених (за законом або традиціями) відомих ролей та кроків, які повинні здійснити виконавці. Симуляції розвивають у дітей уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми. Регламент симуляції будується за сценарієм, який збігається з проведенням такої процедури в реальному житті. На таких уроках учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи. [13,c.4-96]

Таким чином, інтерактивних методів є дуже велика кількість, але всі їх використати на уроках трудового навчання неможливо. У зв'язку з цим потрібно вибирати деякі із них щоб залучати до роботи та співпраці не тільки більшу частину класу , а усіх учнів.

Інтерактивні методи навчання

як засіб формування навичок мовленнєвої взаємодії старших дошкільників

Щоб мовленнєва взаємодія дітей була ефективною, необхідно створити умови для розвитку комунікативних навичок вихованців. Однією з таких умов є інтерактивне навчання дошкільників – активне використання в освітньому процесі інтерактивних методів навчання.

Інтерактивні методи – це способи цілеспрямованої міжсуб’єктної взаємодії , що забезпечують оптимальні умови розвитку дітей. Існує низка інтерактивних методів, спрямованих на формування навичок мовленнєвої взаємодії. Характерними особливостями цих методів є:

Оптимальна активізація дітей;
Спільна діяльність вихователя та дітей у режимі рівноправного спілкування;
Створення умов для переживання успіху кожним учасником педагогічної взаємодії;
Обов’язкова рефлексія процесу навчання і виховання – осмислення доцільності обраних завдань, форм роботи, способів діяльності, причин невдач або досягнення цілей тощо.

Доцільно для розвитку мовленнєвої взаємодії широко застосовувати мовленнєві вправи з використанням різних інтерактивних методів. Такі вправи слід проводити не лише на заняттях, а й під час різних режимних процесів. Ігрова форма спонукає дітей до активності та мовленнєвої творчості, дає змогу створити умови, за яких старші дошкільники швидко набувають необхідного майбутнім школярам досвіду комунікативної діяльності.

Інтерактивні методи роботи з дошкільниками

– запропоновані до розгляду питання чи проблеми. Висловлювання не обговорюються

Мовленнєві вправи з використанням різних інтерактивних методів

Вправа « Павутина»

з використанням інтерактивного методу «Мікрофон»

Мета: учити дітей добирати мовленнєві засоби під час розповіді про себе, спілкуватися одне з одним;

Розвивати зв’язне мовлення, уважність, пам’ять.

Обладнання: клубок ниток

Хід вправи

Діти сідають у кружок. Вихователь тримає у руці клубок ниток та пропонує кожному учаснику коротко розповісти про себе. Розпочинає вихователь. Після розповіді, тримаючи кінець нитки у руці, він передає клубок дитині, яка сидить навпроти. Після розповіді ця дитина передає клубок іншій дитині, міцно тримаючи нитку. Так клубок передається з рук у руки, поки всі діти не візьмуть участь у вправі і не стануть частиною однієї павутини. Можна ускладнити вправу, пропонуючи дітям розплутати павутину, а для цього кожен учасник повинен повернути клубок попередній дитині, називаючи її ім’я.

Аналіз вправи:

Як ти себе почуваєш ?
А на початку гри ти хвилювався?
Чи важко тобі було запам’ятовувати інші розповіді ?
Чиї розповіді тобі сподобались ?

Вправа «Доброго ранку»

з використанням інтерактивного методу «Дебати»

Мета : вчити дітей добирати мовленнєві засоби під час привітання одне з одним, прислухатися одне до одного.

Хід вправи

Діти сідають кружка. Вихователь пропонує кожній дитині сказати усім іншим «Доброго ранку!»та повідомити, який у неї настрій та чому. Якщо у дитин поганий настрій або є проблема , інші пропонують способи , як підняти настрій або розв’язати проблему.

Аналіз вправи :

Чи подобається вам ділитися своїми почуттями зі своїми друзями , чому ?
Як ви гадаєте, як ліпше вийти з важкої ситуації – поодинці чи разом?
Кому ми з вами сьогодні допомогли ?

Вправа «Ляльковий театр»

з використанням інтерактивного методу « Удвох»

Мета : учити працювати у парі ; розвивати рефлексивні уміння.

Хід вправи

Діти утворюють пари , у кожній парі діти домовляються , хто з них буде лялькою , а хто – Лялькарем. У цій вправі Лялькар керує діями Ляльки, щоб виконати запропоноване вихователем завдання. Наприклад: виконати танцювальний рух , погодувати ляльку, зробити зарядку тощо.Потім Лялька та Лялькар міняються ролями.

Для ускладнення завдання можна запропонувати створити крамницю іграшок , у якій «продаватимуться» кілька Ляльок.лялькареві, щоб купити Ляльки , треба керувати діями одразу всіх.

Аналіз вправи::

Чи сподобалося тобі бути Лялькою?
Ти одразу розумів, що має робити Лялька?
Лялькар добре з тобою поводився?
Що сподобалося тобі більше : бути Лялькою чи Лялькарем?
Чи слухалася тебе Лялька?

Вправа « Нічний потяг»

з використанням інтерактивного методу «Ланцюжок».

Мета: учити дітей довіряти одне одному, відчувати командний дух;

Розвивати навички мовленнєвої взаємодії.

Хід вправи

Діти домовляються між собою . Одна дитина бере на себе роль Локомотива, інші стають Вагонами і утворюють «потяг», який рухається по кімнаті, огинаючи перешкоди. Локомотив рухається з відкритими очима, Вагони заплющують очі. Вагони мають встановити контакт одне з одним та повністю довіряти Локомотиву. Для ускладнення вправи можна збільшити кількість Вагонів або пустити два «потяги».

Аналіз вправи:

Як ти почував себе у ролі Локомотива?
Чи легко тобі було «їхати» за Локомотивом?
Ким тобі більше подобається бути Локомотивом чи Вагоном?
Яким повинен бути Локомотив?

Вправа «Хмарочоси»

з використанням інтерактивного методу «Снігова куля»

Мета:учити дітей домовлятися одне з одним.

Обладнання: будівельний матеріал.

Хід вправи

Діти об’єднуються у кілька команд. Кожна команда повинна побудувати свій хмарочос, домовившись між собою про черговість дій кожного члена команди щодо викладання будівельного матеріалу. Завдання можна ускладнити, використавши будівельний матеріал різного розміру. Важливо, щоб хмарочос не зруйнувався. Якщо діти зіб’ються з черги, або впаде хоча б один кубик чи цеглинка, роботу слід розпочати спочатку.

Аналіз вправи:

Чи сподобалася тобі ця гра?
Чи образився ти на когось під час гри?
Чому ваш хмарочос зруйнувався?

Вправа «Вузлики»

з використанням методу «Дебати»

Мета: учити дітей домовлятись і знаходити спільне рішення.

Хід вправи

Група дітей утворює коло. Кожній дитині треба з’єднати свої руки з руками дітей, які стоять не поруч з нею. Складність полягає у тому, що необхідно розплутати вузлик, не розриваючи рук, а домовляючись між собою про необхідні рухи.

Аналіз вправи

Важко було розплутати вузлик?
Як ви гадаєте, легше поодинці розплутати вузлик, чи разом?
Чи варто прислуховуватися до думки інших, чому?

Вправа «Несподівані картинки»

з використанням інтерактивного методу «Синтез ідей»

Мета: учити дітей колективної роботи, під час якої учасники вправи можуть

побачити , який внесок робить кожен член групи у загальний малюнок.

Обладнання: папір і кольорові олівці для кожної дитини.

Хід вправи

Діти групами сідають кружка . У кожної дитини є папір та кольорові олівці. За сигналом діти починають малювати за заданою темою. Потім за сигналом діти обмінюються малюнками з сусідом ліворуч, а наступного разу – з сусідом праворуч, кожного разу домальовуючи чужий малюнок. Обмін малюнками триває доки кожен не поверне свій малюнок.

Аналіз вправи

*Чи подобається тобі малюнок, який ти почав малювати?

* Чи сподобалося тобі домальовувати чужі малюнки?

* Який малюнок тобі сподобався найбільше?

Вправа «Чарівна квітка»

з використанням інтерактивного методу «Асоціативна квітка»

Мета: учити дітей створювати логічну схему на основі асоціацій;

Розвивати логічне мислення, пам’ять, уяву.

Обладнання: картки у формі кружечків і пелюсток із зображенням різних понять.

Хід вправи

Діти об’єднуються у команди. Кожна команда створює «чарівну квітку» за допомогою карток із зображеннями різних понять, що асоціюються з тими поняттями, зображення якого знаходиться в центрі «чарівної квітки». Кожна команда презентує свою «чарівну квітку». У центрі «чарівної квітки» можуть бути зображення будь-яких понять: «іграшки», «квіти», «домашні тварини», «фрукти», «цифри» тощо. Перемагає команда , яка створить найбільшу «чарівну квітку».

Аналіз вправи:

Чи сподобалося тобі створювати «чарівну квітку»?
Чи складно було?
Чи допомагала тобі команда?
На яку тему ви хотіли б створити «чарівну квітку» наступного разу?

Вправа «Що змінилося»

з використанням інтерактивного методу «Удвох»

Мета: учити дітей працювати у парах; розвивати спостережливість, увагу.

Хід вправи

Діти утворюють пари, роздивляються одне одного, потім повертаються спиною одне до одного. Кожен учасник змінює свій зовнішній вигляд – знімає бант, розстібає кілька ґудзиків, одягає кофточку тощо. Діти мають визначити , що змінилося у зовнішньому вигляді напарника?

Аналіз вправи:

Чи складно було змінити свій зовнішній вигляд?
Як ти гадаєш, що складніше, змінити свій зовнішній вигляд чи відгадати, що змінилося у зовнішньому вигляді товариша?
Чи сподобалася тобі гра?

Зулфия Хабибуллина
Использование интерактивных методов и приемов обучения в дошкольном учреждении

Использование интерактивных методов и приемов в дошкольном учреждении

Первое неоспоримое право ребенка –

высказывать свои мысли.

На определенном этапе своей педагогической деятельности я поняла, что не только школе, но и дошкольному учреждению необходима наиболее современная методика,преследующая главную цель: развитие ребенка как личности.

Интерактивная методика обучения – это есть новшество, которым я пользуюсь в течение нескольких лет.

Слово «интерактив» произошло от английского слова «interact». «Inter»-«взаимный», «act» - действовать. Интерактивность означает способность взаимодействовать или находиться в режиме беседы, диалога с чем-либо (например, с компьютером) или кем-либо (человеком). Следовательно, интерактивное обучение – это обучение, построенное на взаимодействии обучающегося с учебным окружением, учебной средой, которая служит областью осваиваемого опыта.

Суть интерактивного обучения состоит в том, что учебный процесс организован таким образом, что практически все обучающиеся оказываются вовлеченными в процесс познания, имеют возможность понимать и рефлектировать по поводу того, что они знают и думают. Совместная деятельность обучающихся в процессе познания, освоения учебного материала означает, что каждый вносит свой особый индивидуальный вклад, идет обмен знаниями, идеями, способами деятельности. Причем происходит это в атмосфере доброжелательности и взаимной поддержки, что позволяет не только получать новое знание, но и развивает саму познавательную деятельность, переводит ее на более высокие формы кооперации и сотрудничества.

Пройдя обучение, участвуя в семинарах, конференциях, позже работая в образовательных программах, я по – новому оценила свои возможности, способности строить не только уроки, но и НОД с использованием интерактивных методов.

Такое обучениедает неожиданные положительные результаты:

- умение высказать свое мнение и отстоять его;

- активность и желание участвовать в работе;

- раскованность во время ответа, уверенность в себе.

Эффективность и целесообразность интерактивной методики я наблюдаю в своей практике.

Методы, которые я использую в работе с детьми.

НОД в группах я начинаю со знакомства с детьми.

Цели: Создать в группе атмосферу доверия и взаимной поддержки; формировать навыки самопрезентации, преодоления неуверенности и боязни перед публичным выступлением.

Обычно, проводя знакомство, я прошу детей рассказать историю своего имени (для детей старших и подготовительных групп): «Кто и почему вас так назвали?» Или «Расскажите все, что вам известно о вашем имени».

После того, как все дети представились,спрашиваю у детей:

- Почему важно знать историю своего имени?

Далее темы знакомств развиваются. Все зависит от темы НОД и от цели, которую воспитатель ставит перед собой.

Например:Тема: Времена года

Знакомство: Меня зовут… Мое любимое время года – весна и т. д.

«Мозговой штурм»- цель: «мозгового штурма» или «мозговой атаки» в том, чтобы на протяжении ограниченного периода, времени путем расторможения собрать от всех детей как можно больше идей относительно заданной темы.

Например: Ребята, какая сегодня погода?

«Ролевая игра»: ролевая игра имитирует реальность с назначением ролей детям и предоставлением им возможности действовать «как бы по-настоящему». Цель ролевой игры – определить отношение детей к конкретной сказке, сценке и т. д.,приобрести опыт путем игры: она старается помочь научить через опыт и чувства. Иногда дети могут разыгрывать свои собственные ситуации, в которых они побывали. Также намного легче усваивать и закреплять материал именно в процессе игры.

Кластер в переводе с английского языка (cluster) означает гроздь, кисть. Кластер – это метод, помогающий свободно и открыто думать по поводу какой-либо темы. Это нелинейная форма мышления. Разбивка на кластеры очень проста.

1. Написать ключевое слово или предложение в центре листа.

2. Начинать записывать слова и предложения, которые приходят на ум в связи с этой темой.

3. По мере того, как приходят идеи, начинать устанавливать связи.

4. Выписать столько идей, сколько придет на ум, в отведенное для этого время.

Разбивка на кластеры – гибкая структура, она может осуществляться как в группе, так и индивидуально, в зависимости от цели занятия.

Дед Мороз ЗИМА Снеговик

Подарки елка Новый год

В ДОУ предлагаю использовать так. На доске вывешивается картинка с изображением ключевого слова и предлагается детям назвать слова, относящиеся к данному слову. Этот метод можно использовать как в группе, также индивидуально с каждым ребенком, которому предлагается несколько картинок и найти связь между ними.

Синквейн, в переводе с французского языка – 5 строк. Синквейн – белый (нерифмованный) стих, помогающий синтезировать информацию.

1 строка: Тема одним словом (обычно существительное)

2 строка: Описание темы в двух словах (два прилагательных)

3 строка: Описание действия в рамках этой темы (три глагола или деепричастия)

4 строка: Отношение к теме, чувства, эмоции (фраза из четырех слов)

5 строка: Повторение сути темы одним словом (синоним темы)

Заботится, любит, кормит

Я люблю свою маму!

В ДОУ можно использовать таким образом.

1 строка: Предмет или явление одним словом.

2 строка: Описать какой этот предмет.

3 строка: Действия данного предмета.

4 строка: Нравится ли данный предмет и как?

5 строка: Как можно по другому назвать этот предмет?

Я поняла, что детей нужно воспитывать и учить добротой, требовательностью, уважением, личным примером, учить их строить хорошие взаимоотношения с другими. Чтобы быть понятой детьми, нужно понимать каждого ребенка в отдельности.

Я считаю, что успех воспитателя – это каждый хорошо проведенный день. Главное – почувствовать ребенка, увидеть, услышать, помочь, когда надо, не мешать, когда он сам работает. От воспитателя зависит, каким будут воспитанники. Не надо принуждать, надо заинтересовать, быть терпеливым и внимательным, дружелюбным и искренним, не упрекать, не критиковать, а одобрять и верить в способности ребенка.

Успеха в воспитании и обучении можно достигнуть только в том случае, если детям будет интересно учиться. Мы, воспитатели, всегда должны помнить об этом и быть в состоянии постоянного поиска новых путей воспитания и обучения и их реализации в своей практике, собирая по крупицам и используя все, что превращает деятельность в радостный акт познания.

Использованная литература:

1.Новая школа: Пространство Возможностей

Материалы Центральноазиатской научно – практической конференции

Бишкек-2006 г. Стр 9, 246, 325

2. Руководство по развитию критического мышления

(Методическое пособие) Ташкент – 2002 г.

3. Методические рекомендации к программе воспитания и обучения в детском саду.

Москва, Мозаика – Синтез 2005 г.

4. Уполномоченное Образование

(Пособие для тренеров) Информационно Ресурсный Центр Позитивного Просвещения. Ташкент – 2003 г.

Оценочный лист педагогического мероприятия с детьми Реализация ФГТ в ДОУ требует пересмотра всех разделов работы методической службы, в т. ч. и контроля. Разработанная мною карта согласована.

Предметно развивающая среда в дошкольном учреждении Презентация"Предметно-развивающая среда в дошкольном учреждении. В которой показано оформление продуктивной деятельтности в группах. Данная.

Деякі аспекти інтерактивного навчання

1. Сутність інтерактивного навчання

2. З історії інтерактивних методів навчання

3. Інтерактивне навчання: «за» і «проти»

1. Сутність інтерактивного навчання

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень І вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання.

Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок І вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Педагог виступає вроді організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем.

Для інтерактивного навчання характерне досягнення навчальних досягнень шляхом упровадження Інноваційних технологій, пошуку відповіді на питання «Як навчати? Як створити умови, а не традиційне «Що вивчати?». Такий підхід вже вичерпаний практикою освіти.

Перш ніж почати ґрунтовний розгляд інтерактивних навчальних технологій, зауважимо, що термін «пасивне навчання» « умовним, адже будь-яка організація навчального процесу неодмінно передбачає певний 1>івень пізнавальної активності суб'єкта (учня), Інакше досягнення навіть мінімального результату неможливе. Характерне те, шо учень у такому навчанні виступає в ролі «об'єкта» навчання і має засвоїти Й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо, тобто джерелом правильних знань. У цьому випадку використовують методи, що вимагають від учнів лише слухати й дивитися (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація Й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, мало спілкуються один з одним або зовсім не спілкуються і не і виконують жодних творчих завдань.

Активний тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність І самостійність учнів. Учень виступає«суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем.

Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні й творчі завдання, що розвивають творче мислення (часто домашні), питання учня до вчителя і навпаки.

2. З історії інтерактивних методів навчання

Інтерактивні підходило навчання не нові для української школи. Вони використовувалися ще в перші десятиліття минулого століття й були поширені в педагогіці та практиці української школи. Лабораторно-бригадний і проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі й трудові екскурсії та практики, які застосовувались у ті часи, були передовим словом не лише в радянській, а й у світовій педагогіці.

Використання цих методів і форм навчання в окремих школах давало непогані результати. Так, у школі, організованій А. Рівіним у 1918 році, учні різного віку, навчаючись у парах змінного складу, за один рік засвоювали програму 3-4 років навчання. Ці методи навчання знайшли підтримку в учителів, але вони запроваджувалися в освітніх закладах без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення й експериментальної перевірки.

Застосування цих методів виявило певні проблеми й ускладнення: зниження ролі вчителя в навчальному процесі, неекономне витрачання навчального часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання. За сталінських часів такі методи взагалі були визнані непотрібними і піддані нищівній критиці. Вже на початку 30-х pp. XX ст. українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно-орієнтовану, з панівною стандартизацією й уніфікацією засобів, форм і методик навчання.

Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В. Сухомлинського, у творчості вчителів-новаторів 70-80-хрр.ХХст.(Ш. Амонашвілі, В. Шаталова,Є. Ільїна,С.Лисенкової та Ін.), утеоріїрозвивального навчання. Однак за радянських часів творчість окремих педагогів була скоріше винятком, ніж правилом.

Наприкінці XX ст. Інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи.

В останні роки в нашій школі стали широко використовувати їх при викладанні різноманітних предметів.

3. Інтерактивне навчання: «за» і «проти»

Усе викладене вище зовсім не означає, що потрібно використовувати лише інтерактивне навчання. Для навчання важливі всі рівні пізнання й усі види методик.

Як можна помітити з опису різноманітних Інтерактивних технологій, неодмінною складовою їх є так звані пасивні методи. Сильні й слабкі аспекти пасивного та інтерактивного навчання можна подати у вигляді таблиці. Активне навчання посідатиме проміжне місце між ними.

Жоден найталановитіший вчитель не встигає за розвитком науково-технічного прогресу. Тому головним питанням порядку денного є опанування учнями умінь і навичок саморозвитку особистості, що значною мірою вирішується шляхом упровадження інноваційних технологій, організації процесу навчання, пошуками відповіді на питання: “як навчати, як створити умови”.

Вікно перегляду документа

ПІБ : Качан Наталія Станіславівна
Посада : вчитель української мови і літератури
Місце роботи : Житомирський міський колегіум
Завантажити матеріал: Інтерактивні методи навчання на уроках української мови і літератури

У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Технологія “Читання та письмо для розвитку критичного мислення” (ЧПКМ)

Програма "Читання та письмо для розвитку критичного мислення" (ЧПКМ) є спільною пропозицією Міжнародної асоціації читачів та університету Північної Айови за підсумками інституту відкритого суспільства Джорджа Сороса та Національного фонду Сороса. Це є спільний проект освітян усього світу. Мета такої співпраці - розробити і запропонувати школі навчальні методики, що розвивають критичне мислення учнів будь-якого віку, на матеріалі будь-якого предмета.

Запропонована методична система містить концептуальну базу, яку можна реалізувати в будь-якому класі під час викладання будь-якого предмета.

Система пропонує такий підхід до викладання, який привчає учнів до критичного аналізу, формує власну думку, навчає коректному скептицизму, зіставленню інформації з протилежних точок зору, розробці системи доказів на підтримку певної точки зору, вчить ретельно досліджувати нову інформацію, просіювати її, оцінювати нові ідеї, вирішувати, що важливо, а що ні, визначати загальну цінність нових знань на основі власних потреб і цілей.

Початок технології ЧПКМ - опрацювання інформації, кінець - прийняття рішення.

ЧПКМ - це інтерактивні стратегії, що занурюють учнів у справжній процес уміння. Навчання учнів є ефективнішим, коли вони використовуватимуть цілий репертуар міні стратегій мислення, а не одну з них.

Щоб навчити учнів мислити критично, треба, щоб учитель усвідомив необхідність активної участі учнів у процесі навчання. Дуже часто учні пасивно сидять на уроках, слухаючи учителів, механічно записують, а потім бездумно відповідають на запитання, репродукуючи все те, що їм "надиктував" учитель. Вони розглядають знання, як щось застигле, що треба просто вкласти в голову. Такі учні не будуть мислити критично, поки учителі» не створить творчої атмосфери, яка сприятиме активному залученню учнів до процесу навчання. А для цього треба дозволити учням вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість. Коли діти повірять, що їхні думки цінні, а те, що вони думають, говорять, є важливим не тільки для них самих і кожному з них дозволено сказати: " Я не згоден", "Я думаю інакше", тоді вони зможуть повністю включитися в процес критичного мислення і стануть готовими взяти відповідальність за власну думку.

Запропонована методична система - універсальна. За її допомогою вчитель може залучити всіх учнів класу до активного набуття знань, до творчої діяльності, де всі учні стають учителями, а клас - діяльною громадою тих, хто вчиться.

В технологію ЧПКМ входять такі стратегії:

тренування; сенкан; титанік;

позначки; ЗХВ; кубування

передбачення; карусель; кола вена;

сітка алверманна; портфель оцінювання ; шпаргалка;

робота в парах; трьохступеневе інтерв'ю; парне читання;

порушена послідовність; щоденник подвійних нотаток.

Міністратегія для підведення підсумків вивченого, спосіб графічного зображення нових знань. Добре застосовується у невеликих групах. Забирає небагато часу. Не переобтяжує вчителя побудовою діалогу на уроці. Вигляд тренування на етапі накопичення фактів

Дискусійна сітка Алверманна

Дискусійна сітка Алверманна використовується для навчання учнів дискусії. Записати в першу І третю колонки аргументи в захист тези і проти неї. Потрібно записати якнайбільше аргументів.

Після того, як аргументи вичерпані, починають почерговий захист кожного з них. Виступ учня триває не більше 1 хвилини. Висновки робить та група учнів, яка мала найбільше аргументів.

Міністратегія для узагальнення вивченого, дуже стислого узагальнення знань учнів про історичні події, творчість письменників, літературні образи, явища природи тощо. Має чітку структуру. Це 5-рядковий вірш, який відкидає будь-яку другорядну інформацію.

Його структура така :

1. Іменник — одне слово.

2. Опис іменника двома прикметниками.

3. Дія прикметника передана трьома дієсловами.

4. Складається речення із 4 слів.

5. Висновок пишеться одним словом — іменником.

Міністратегія для навчання учнів співставленню, порівнянню, знаходження спільних рис, явищ, ознак в образах літературних героїв, творчості письменників, історичних діячів, явищах природи, властивостях геометричних фігур і т. п.

На зразку в центрі записані спільні ознаки листяних та хвойних лісів, а ліворуч та праворуч — „ відмінні ознаки.

Стратегія, в якій використано ігровий елемент. Уявна ситуація катастрофи на пароплаві "Титанік", коли врятуватися може лише 1 особа із усіх "пасажирів". Треба довести права тільки однієї людини на порятунок. Це робиться двома варіантами:

1 варіант — учні класу діляться на групи адвокатів і судців, які звинувачують і оправдовують "пасажирів".

2 варіант — самі пасажири по черзі доводять своє право на порятунок. "Пасажирами" можуть бути на уроці історії — політичні діячі, керівники, полководці, гетьмани, вожді; на уроці фізики — винахідники, вчені; на уроці літератури — літературні герої, персонажі.

Ця міністратегія допомагає усвідомлювати текст, виділяти в ньому відоме, невідоме, цікаве, "сортувати" матеріал. В процесі читання тексту учні роблять на полях позначки "+" — відома інформація, "—" — нова інформація, "?" — незрозуміла інформація, "!" — що здивувало, збентежило. Після цього заповнюється табличка в зошиті, в яку заносяться записи з опрацьованого

тексту. Це привчає до ефективної самостійної роботи з текстом.

Міністратегія, яка допомагає розвивати пізнавальні інтереси учнів, стимулювати їхній інтерес до вивчення нового матеріалу. На початок вивчення нової теми учні записують в таблиці те, що їм вже було відомо з нової теми в колонці з буквою 3, тобто "Знаю". Далі в колонці під буквою X — "Хочу знати", в останній колонці під буквою В — "Вивчу"

Активні та інтерактивні методи

Сучасні вимоги до шкільного навчального процесу полягають не тільки в тому, щоб учні отримали систему наукових фактів, готових істин і штампів поведінки. Навчання повинно формувати у школярів здатність творчо мислити, уміння зіставляти та аналізувати факти, аргументовано захищати свою точку зору, критично ставитися до джерел інформації, учитися розуміти інших, співпрацювати з ними. У цій ситуації на допомогу вчителям прийдуть активні та інтерактивні методи (або методи активізації пізнавальної діяльності), що у наш час успішно застосовуються в багатьох країнах світу.

Подібні реферати з розділу "Педагогіка"

Читайте также: