Аналіз твору остапа вишні як варити і їсти суп із дикої качки остап вишня

Аналіз усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки»

«Як варити і їсти суп із дикої качки» — одна з найдотепніших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 р.

Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання. «Само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку. Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече.

їдете ви компанією, тобто колективом, так — чоловіка з п’ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці. ».

За цим описом збирання на полювання — неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення.

Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать. Це ввечері. А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но починає на світ благословлятись». Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно дихається, і легко дихається. ».

Це щире зізнання автора, бо немає значення, чи вполював щось мисливець, чи ні, головне — що недаремно витратив час. Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.

Шкільний твір

Остап Вишня — відомий український гуморист. Доля приготувала йому нелегке життя. Але попри будь-які життєві випробування письменник не озлобився, не втратив віру в людей, в добро. Найбільш точно вдачу письменника охарактеризував М. Рильський: "Він світив як сонце; до нього люди тяглись, як до сонця. Він умів і гриміти як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники". А ще Остап Вишня любив полювання. Про це переконливо свідчить збірка "Мисливські усмішки" — унікальне явище в українській літературі. У ній автор з гумором та легкою іронією розповідає про мисливців, з тонким ліризмом описує природу. Усмішки О. Вишні, на переконання літературознавців, більше схожі на вірші в прозі, ніж на гумористичні твори.

Однією з найдотепніших і найліричніших "Мисливських усмішок" Остапа Вишні є усмішка "Як варити і їсти суп із дикої качки", присвячена М. Рильському, другові Вишні та колезі по полюванню. Відомо, що ніхто із них ніколи не вбив жодного звіра чи птаха, а "полювали" вони в основному, насолоджуючись красою природи і ведучи неквапні бесіди.

Уже перші речення усмішки викликають зацікавлення й інтригують, адже містять "несподіване" повідомлення, що, виявляється, на основі багатолітніх спостережень і наукових досліджень один відомий орнітолог дійшов висновку, що "дикі качки, крім базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах і тихих-тихих плесах" річок. Такий початок налаштовує на ліричний лад, у душі викликає лагідний, добрий настрій.

Далі розповідь ведеться в такому ж ключі: не поспішаючи, оповідач пояснює усім відоме й зрозуміле, як готуватися до полювання, що з собою слід брати. Виявляється, для цієї справи обов’язково потрібно взяти рушницю й набої, а також інший мисливський реманент, без якого ви не зможете правильно навіть прицілитися. Що ж це таке? Не здогадуєтеся? То читайте усмішку далі. Це, звичайно ж, рюкзак, буханка, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопка. Прискіпливий читач може запитати: "Навіщо ж стопка?". Гуморист не затримується і відповіддю і пояснює недосвідченому в питаннях полювання, що це для того, "щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече. ". Використаний прийом невідповідності й викликає сміх.

"Як варити і їсти суп із дикої качки" (повний текст)
"Як варити і їсти суп із дикої качки" (скорочено)
Які деталі свідчать про те, що мисливці їдуть зовсім не полювати?(та інші запитання)

Біографія Остапа Вишні

Та майстер гумору розуміє, що твір зацікавить і матиме мистецьку цінність лише тоді, коли в сюжет ввести нові елементи. Тому у творі знаходимо й описи природи. Іронічно й з гумором автор малює вечірній пейзаж: "Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать. ".

Найсмішнішим у творі є його кінець. Коли вже все готове, щоб починати варити "янтаревий суп із дикої качки", раптом хтось із домашніх, чи дружина, чи мама, "охнувши, кине вам:

—Та це ж курка, а не качка!

Ви авторитетно заявіть:

—Це — качка. Тепер усі такі качки пішли. Яровизовані.

—А чому в неї горло перерізане?

—Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати. Летіла, побачила, що націляюсь, виходу не було, взяла й. зарізалась".

Ця ситуація дійсно нагадує анекдот, а вміння оповідача знайти миттєво "логічні" пояснення стає причиною здорового сміху. Крім того, усмішки Остапа Вишні виховують почуття любові до рідного краю, відкривають читачеві чарівну красу природи, сприяють розвиткові творчої уяви та естетичних смаків.

Д УРОКУ № 22 «ЯК ВАРИТИ І ЇСТИ СУП ІЗ ДИКОЇ КАЧКИ», «СОМ». ОПТИМІЗМ, ЛЮБОВ ДО ПРИРОДИ, М’ЯКИЙ ГУМОР ЯК РИСИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПОЧЕРКУ ОСТАПА ВИШНІ,

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

1. Розкажіть про дитинство Остапа Вишні, про оточення, в якому він зростав, використовуючи відомості з твору «Моя автобіографія» та цитати.

2. Які ви знаєте жанри сатири та гумору? У чому виявляється жанрова своєрідність усмішки?

3. Схарактеризуйте ідейно-тематичну багатоманітність сатири та гумору Остапа Вишні.

IV. Перевірка домашнього завдання

Тестові завдання (орієнтовні)

1. Справжнє ім’я та прізвище Остапа Вишні

а) Павло Грабовський

в) Павло Губенко

2. Остап Вишня народився

а) с.Чаплинка на Херсонщині

б) м.Носівка на Чернігівщині

в) на Полтавщині в хуторі Чечва

3. Малого Остапа відправили до школи пізнавати науки

4. Початкову освіту здобув

а) у сільській школі

5. Підліток був зарахований на казенне навчання до Києва

6. Тут він здобув професію

7. На перешкоді до закінчення Київського університету стало

а) відданість літературі

б) смерть батька

в) нестача коштів

8. Перший друкований твір

а) «Моя автобіографія»

б) «Демократичні реформи Денікіна»

9. Уперше з’явився псевдонім «Остап Вишня»

а) у газеті «Селянська правда»

в) «Вільний голос»

10. Гумореска «Моя автобіографія» була надрукована

а) у журналі «Книгоспілка»

б) у журналі «Слово»

в) у журналі «Село і люди»

11. Слова з гуморески Остапа Вишні «У мене немає жодного сумніву в тому, що я народився… мати сказала, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку» належать

а) Діду Свириду з гуморески «Зенітка»

б) Остапу Вишні з гуморески «Моя автобіографія»

в) Остапові Вишні з гуморески «Сом»

12. Остап Вишня був письменником

в) гумористично-сатиричного жанру

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Остап Вишня писав нариси, фейлетони, плідно працював як перекладач, але найбільшої слави зазнав як гуморист і сатирик. Увів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою.

У 1920-х рр. Остап Вишня видав цілу низку популярних збірок усмішок:

1924 р.— «Вишневі усмішки (сільські)»;

1925 р.— «Вишневі усмішки кримські»; 1926 р.— «Українізуємось», «Вишневі усмішки кооперативні»;

1927 р.— «Вишневі усмішки театральні»;

1930 р.— «Вишневі усмішки закордонні.

Побачило світ чотиритомне «Зібрання усмішок» (1928, 1930).

Новому жанру Остап Вишня дав таке жартівливе означення: «Мені нове життя усміхається, і я йому усміхаюся! Через те й усмішки».

Остап Вишня активно розвивав жанрові різновиди усмішки: усмішка-пародія, усмішка-жарт, усмішка-нарис, усмішка-мініатюра, усмішка-реп’яшок тощо.

2. Аналіз збірки «Мисливські усмішки»

Вершиною розвитку жанру вважаються «Мисливські усмішки», які Максим Рильський назвав «ліричною поезією в прозі».

Герой «Мисливських усмішок», який є й оповідачем,— трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, у поверненні додому — здебільшого без здобичі або й без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитина. І головне для нього — не трофей, а спілкування з природою.

Художні компоненти «Мисливських усмішок»: дотеп, анекдот, пейзаж, портрет, пісня, авторський ліричний відступ, порівняння, епітети, персоніфікація, гіпербола.

Усмішки «Відкриття охоти», «Заєць», «Лисиця», «Лось», «Ружжо», «Дикий кабан, або вепр», «Екіпіровка мисливця», «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Сом» — ось далеко не повний перелік кращих творів цього циклу.

«Мисливські усмішки» — яскрава сторінка не тільки в багатогранній творчості Остапа Вишні, а й у всій українській сатирично-гумористичній літературі.

3. Розгляд усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки»

Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання. «Само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…

їдете ви компанією, тобто колективом, так — чоловіка з п’ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці…».

Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать… Це ввечері… А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но починає на світ благословлятись». Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно дихається, і легко дихається…».

4. Аналіз усмішки «Сом»

З великим замилуванням описує Остап Вишня природу — річку Оскіл, диких каченят: «Заплава річки Осколу, де він у цьому місці розбивається на кілька нешироких рукавів, заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густою, зеленою, соковитою травою. Як увійдеш, картуза не видко! Шумить заплава в травні та в червні…». Письменник розповідає з гумором неймовірні бувальщини про сомів, їхні звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. І хоч у цих пригодах чимало, м’яко кажучи, перебільшень, це не заважає читачеві весело сміятися й дивуватися багатству та красі нашої рідної природи: «Інтересна риба сом! За царського режиму, як свідчать дореволюційні рибалки-письменники, сом важив до 400 кілограмів, ковтав собак і ведмедів. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну і ковтатиме симентальських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави…».

«А сома… сома мені самому доводилося бачити такого завбільшки, як комбайн! Тільки трохи довшого. Це, дорогі наші читачі, серйозно й без жодного перебільшення».

5. Робота в групах

Клас об’єднується у дві групи, які ставлять запитання одна одній. Перша група до усмішки «Сом», друга — до усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки».

VI. Підсумок уроку

Бесіда з учнями

• Назвати жанри сатири та гумору.

• Що таке усмішка? • У чому виявляється жанрова своєрідність усмішок?

• Що вам найбільше подобається в «Мисливських усмішках»? • Які риси українського національного характеру розкриваються в усмішках Остапа Вишні? • Прокоментуйте епіграф уроку.

VII. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення на тему: «Ліризм і гумор у творчості Остапа Вишні».

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Тема уроку . Остап Вишня «Моя автобіографія», «Сом», «Як варити і їсти суп

із дикої качки». Оптимізм, любов до природи, людини, м’ який

гумор як риси індивідуального почерку Остапа Вишні.

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом гумориста;

зацікавити постаттю письменника;

розвивати вміння аргументовано висловлювати свої судження;

формувати навички узагальнювання теоретичного матеріалу;

дати поняття усмішки, її особливостей;

визначити елементи зображувально - виражального ряду усмішок;

виховувати любов до слова.

портрет Остапа Вишні, збірки творів письменника.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Епіграфи: "Ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу"( Остап Вишня).

"Друг людини, друг природи й праці,

Грізний ворог нечисті і зла"(Максим Рильський).

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Постановка задач уроку.

Вчитель. « Що треба людині, щоб посміятися не з ворога, а з друга?

Треба любити людину більше, ніж самого себе. Тоді тільки ти маєш право сміятися. І тоді тільки людина разом з тобою буде сміятися із себе, із своїх якихось хиб, недоліків, і буде такий дружній, такий хороший сміх. Той сміх, що не ображає,а виліковує людину.»

У цих словах-ідейно-естетичне кредо неперевершеного сатирика і гумориста Остапа Вишні, розмову про життя і творчість якого ми і поведемо з вами на сьогоднішньому уроці.

Сподіваюсь, що разом ми зможемо наблизити до себе постать неповторного чарівника, і ви понесете з уроку промінчики тепла і добра, якими помережані твори цього лицаря совісті народної.

Одного разу на скептичне зауваження уявного опонента до однієї із своїх збірок: « Знову усмішки?» письменник переконано відповідає: « Так! Усмішки! І навіть обов'язково! Чого плакати? Мені нове життя усміхається! І я йому усміхаюсь!»

Давайте й ми усмішкою по колу почнемо урок, передамо один одному свій гарний настрій.

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Діти записують тему уроку в зошити.

1. Вивчення біографії письменника.

Вчитель . Є відомий вислів про те, що зрозуміти поета можна , лише побувавши в його краї. А щоб збагнути велич Остапа Вишні ,не досить навіть переселитися до хутора біля м. Груні - потрібно ще й з'ясувати, звідки він такий узявся, чиїх батьків син, де ріс і навчався, з чого радів і чим мучився. А розкрити питання, які нас цікавлять, допоможе твір « Моя

Із змістом твору ви познайомилися вдома,а тепер проведемо цитатний літературний диктант.

« У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився в. » ( 1889р.)

« Мати казали, що мене витягли з. » (колодязя)

« Батько в поміщиків фон Рот був за..»( прикажчика)

« За двадцять чотири роки спільного життя батьків послав їм Господь усього. » (17 дітей)

З чого батько зробив висновок, що син писатиме?( « Я . розводив рукою калюжу» )

« Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа, а в українського. » ( картопля, коноплі, буряки)

« Із подій мого раннього дитинства, що вплинули на моє літературне майбутнє, твердо врізалася одна: упав дуже з. » (коня)

« Вчив мене хороший учитель. » ( Іван Максимович)

« Учив він сумлінно, бо й сам був. » (ходяча совість людська)

« Любив я не тільки його, а й його . » ( лінійку)

« Оддали мене в школу рано. Не було, мабуть,мені й . » ( шести років)

« Провчився я там. »( три роки)

« Повезла мене мати аж у Київ, у. » ( військово- фельдшерську школу)

« Та й залишився в Києві, та й закінчив школу, та й зробився. » ( фельдшером)

«Пам'ятаю, як попався мені . » ( Соломонів « Оракул»)

« Взагалі любив я книжки з. » ( м'якими палітурками)

« Писати в газетах я почав . » ( 1919 року)

« У « Вістях» я почав працювати за . » ( перекладача)

Вчитель . Вдома ви працювали над пошуково-дослідницькою роботою. Досліджували дерево роду і життєвого шляху Остапа Вишні.

Виступ учнів . ( див. додаток)

2. Робота з літературними термінами.

Вчитель . Протягом нашої роботи ми вже не раз вжили власну назву- Остап Вишня. Та впевнена, що ви уважно готувалися до уроку і знаєте, що це-літературний псевдонім. Справжнє прізвище письменника- Павло Михайлович Губенко.

Відкриємо ж для себе цікавинки у світі літературознавчих термінів. Дізнавався про них (прізвище учня ).

Виступ учня . Псевдонім- вигадане ім'я (прізвище), під яким автор друкує свої твори. До псевдонімів зверталися для маскування або свідомої містифікації, щоб уникнути цензурних переслідувань, небажаного розголосу на випадок неуспіху в чомусь. Часом називати справжнє прізвище заважали і станові забобони, суспільний статус автора.

Різновиди псевдонімів : аланім –письменник друкується прізвищем померлого автора( Пабло Неруда); анаграма - псевдонім, утворений внаслідок перестановки літер власного імені ( Харитон Макентун- Антиох Кантемір);

ананім - складений з літер власного імені в зворотному порядку ( Наві Волирк- Іван Крилов) ; астронім - * * * або інші знаки ; криптонім - з ініціалів автора: Е. Т. А. Г.- Ернест Теодор Амадей Гофман.

3. Робота з літературними джерелами.

Вчитель. Щоб яскравіше уявити постать письменника,мало ознайомитися з його біографією. Тут важливу роль відіграють ще спогади рідних, сучасників, друзів.

Учень . Спогади брата Павла Михайловича Костя Губенка:

«Зовні брат був схожий на матір, і властивий матері гумор також передався йому. Мати знала багато народних приказок і висловів, щедро пересипала ними мову. Батько теж був не позбавлений гумору. Якось, згадуючи батька, Павлуша розповів:

Батько помер на моїх руках. Вже майже при смерті йому дали підписати « духовне завещание». Батько почав читати: « Я, Михаил Кондратьевич Губенко, при полном разуме и памяти, завещаю жене и наследникам движимое и недвижимое, при сем. »

Дійшовши до цього місця, батько підписав документ, повторюючи: « При сем руку приложил и ноги протянул Михаил Кондратьевич Губенко». Це були його останні слова.»

Учень . З листа до племінниці.

« Знай, Муреточко, що в житті завжди так буває! Як тобі добре, то всі до тебе хороші, а як ударить біда- всі повтікали. Отож , і ти не надійся ні на кого! Загартовуй себе, щоб сама змогла перебороти все, що в житті трапиться, учись, набувай знання, щоб була самостійною, ні від кого не залежною! Будь привітною,стався до людей добре, але в той же час пам'ятай, що коли сама будеш озброєна наукою, знанням, сама знатимеш, як собі зарадити- ніщо тобі не буде страшне. Учись! Це- головне!

Як пройшли останні роки життя Остапа Вишні?

На фоні мелодії пісні «Козака несуть і коня ведуть», що виконувалася на похороні Остапа Вишні, звучить вірш В. Сосюри «Умер великий правдолюб».

Вчитель . Пропоную кожному з вас визначити для себе найважливішу рису характеру Остапа Вишня і скласти кластер .

( Біля портрета письменника на дошці учні вивішують аркуші паперу з записаними на них рисами характеру. Наприклад, чуйний, мудрий, добрий, сильний духом, гарний товариш, люблячий природу тощо)

4. Загальна характеристика творчості Остапа Вишні.

Вчитель . Пам'ятаєте, в « Моїй автобіографії» Остап Вишня згадує,як батько напророкував йому письменницьку долю: « Писатиме,- сказав якось батько, коли я , сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу». І вже з 1920 року, переїхавши до Харкова, Остап Вишня стає справжнім ,«солідним» письменником. Спробуємо визначити, які теми цікавили великого гумориста, у чому полягає жанрова своєрідність його творів.

Робота з підручником

5. Робота з літературними термінами.

Дати визначення понять усмішка , гумореска, фейлетон, автобіогріфічне оповідання ( використати статті « Словника літературознавчих термінів»,записати в зошити.)

Усмішка - невеликий дотепний гумористичний твір, спрямований на викриття негативного в житті. Особливості: добродушність, ліричність, дотепність, іронічність.

Гумореска - невелика оповідь про якусь смішну пригоду чи рису характеру людини. Особливості: дотепність, глузливість, влучність, лаконізм.

Фейлетон - різновид сатиричного, викривального жанру на актуальну тему. Особливості: жвавість розповіді, яскрава образність, висока емоційність, документальна точність, злободенність.

Автобіографічне оповідання - невеликий епічний художній твір, в основу якого автор кладе факти власного життя. Особливості: незначний відрізок часу, проста композиція, однолінійний сюжет.

6. Аналіз збірки «Мисливські усмішки».

Вчитель. Вершиною розвитку жанру вважаються «Мисливські усмішки», які Максим Рильський назвав «ліричною поезією в прозі». Поетичний лад усмішок обумовлений тим, що в них діє спостережливий, багатий душею оповідач, якому притаманне чуття прекрасного і який уміє скористатися народним колоритним словом, знає численні «бувальщини» з мисливського побуту. Цим пояснюється й гумор мисливських усмішок. Багатих на всілякі пригоди, пов’язані з невдачами поливальників і кепкуванням над ними рідних і знайомих. В усмішках панує атмосфера поетичності, ліризму.

7. Розгляд усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки».

Вчитель. «Як варити і їсти суп із дикої качки» - одна з найдотепніших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 року.

Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання.

Знайдіть опис збирання на полювання. (учні зачитують уривок).

За цим описом – неприхована іронія, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів.

Знайдіть опис українського пейзажу надвечір ’ я.

Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно дихається, і легко дихається…»

Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.

8. Аналіз усмішки «Сом».

- Яка тема і ідея усмішки?

- Які композиційно-стильові особливості усмішки?

Отже, «Мисливські усмішки» - яскрава сторінка не тільки в багатогранній творчості Остапа Вишні, а й у всій українській сатирично-гумористичній літературі.

Складіть сенкан до циклу «Мисливські усмішки».

ІV. Підсумок уроку .

Остап Вишня – не просто гуморист, він поет за станом душі. Слово його чарівне, веселе. І сміх його неповторний житиме вічно, бо сам він був живою, радісною усмішкою свого великого і безсмертного народу.

Згадайте афоризми про гумор, про сміх і влаштуйте феєрверк афоризмів.

(учні по черзі записують афоризми).

V . Д омашнє завдання . Написати твір «Ніколи не сміявся без любові».

Мета: ознайомити учнів із творами збірки «Мисливські усмішки»; розвивати творчу уяву школярів, спостережливість, уміння аналізувати прочитане; виховувати любов до рідної природи.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: збірник «Мисливські усмішки», ілюстрації до нього, епіграф.
Мабуть, із часів Котляревського не сміялась Україна
таким життєрадісним, таким іскрометним
сонячним сміхом, яким вона засміялась знову
в прекрасній творчості Остапа Вишні.
Олесь Гончар

ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети уроку
ІІІ. Актуалізація опорних знань
1. Розкажіть про дитинство Остапа Вишні, про оточення, в якому він зростав, використовуючи відомості з твору «Моя автобіографія» та цитати.
2. Які ви знаєте жанри сатири та гумору? У чому виявляється жанрова своєрідність усмішки?
3. Схарактеризуйте ідейно-тематичну багатоманітність сатири та гумору
Остапа Вишні.
ІV. Перевірка домашнього завдання
Тестові завдання (орієнтовні)
1. Справжнє ім’я та прізвище Остапа Вишні
А Павло Грабовський
Б Олег Ольжич
В Павло Губенко
2. Остап Вишня народився
А с.Чаплинка на Херсонщині
Б м.Носівка на Чернігівщині
В на Полтавщині в хуторі Чечва
3. Малого Остапа відправили до школи пізнавати науки
А у 5 років
Б у 6 років
В у 12 років
4. Початкову освіту здобув
А у сільській школі
Б у Полтаві
В у м. Грунь
5. Підліток був зарахований на казенне навчання до Києва
А 1901 р.
Б 1903 р.
В 1905 р.
6. Тут він здобув професію
А фельдшера
Б бухгалтера
В хірурга
7. На перешкоді до закінчення Київського університету стало
А відданість літературі
Б смерть батька
В нестача коштів
8. Перший друкований твір
А «Моя автобіографія»
Б «Демократичні реформи Денікіна»
В «Зенітка»
9. Уперше з’явився псевдонім «Остап Вишня»
А у газеті «Селянська правда»
Б «Зоря»
В «Вільний голос»
10. Гумореска «Моя автобіографія» була надрукована
А у журналі «Книгоспілка»
Б у журналі «Слово»
В у журналі «Село і люди»
11. Слова з гуморески Остапа Вишні «У мене немає жодного сумніву в тому, що я народився… мати сказала, що мене витягли з колодязя, коли напували
корову Оришку» належать
А Діду Свириду з гуморески «Зенітка»
Б Остапу Вишні з гуморески «Моя автобіографія»
В Остапові Вишні з гуморески «Сом»
12. Остап Вишня був письменником
А реалізму
Б романтизму
В гумористично-сатиричного жанру
V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Слово вчителя
Остап Вишня писав нариси, фейлетони, плідно працював як перекладач, але найбільшої слави зазнав як гуморист і сатирик. Увів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою.
У 1920-х рр. Остап Вишня видав цілу низку популярних збірок усмішок:
1924 р. — «Вишневі усмішки (сільські)»;
1925 р. — «Вишневі усмішки кримські»;
1926 р. — «Українізуємось», «Вишневі усмішки кооперативні»;
1927 р. — «Вишневі усмішки театральні»;
1930 р. — «Вишневі усмішки закордонні;.

Побачило світ чотиритомне «Зібрання усмішок» (1928, 1930).
Новому жанру Остап Вишня дав таке жартівливе означення: «Мені нове життя усміхається, і я йому усміхаюся! Через те й усмішки».
Остап Вишня активно розвивав жанрові різновиди усмішки: усмішкапародія, усмішка-жарт, усмішка-нарис, усмішка-мініатюра, усмішка-реп’яшок тощо.
2. Аналіз збірки «Мисливські усмішки»
Вершиною розвитку жанру вважаються «Мисливські усмішки», які Максим Рильський назвав «ліричною поезією в прозі».

Як мудрий знавець природи й співець її щедротного світу, постає Остап Вишня в усмішках власне мисливських — про перебування людини на полюванні, риболовлі, допитливість і вміння пізнавати звички й характери «мешканців» лісу, степів, річок, озер. Поетичний лад усмішок обумовлений тим, що в них діє спостережливий, багатий душею оповідач, якому притаманне чуття прекрасного і який уміє скористатися народним колоритним словом,
знає численні «бувальщини» з мисливського побуту. Цим пояснюється й гумор мисливських усмішок, багатих на всілякі пригоди, пов’язані з невдачами полювальників і кепкуванням над ними рідних і знайомих. В усмішках панує атмосфера поетичності, ліризму.
Герой «Мисливських усмішок», який є й оповідачем, — трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, у поверненні додому — здебільшого без здобичі або й без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитина. І головне для нього — не трофей, а спілкування
з природою.
Художні компоненти «Мисливських усмішок»: дотеп, анекдот, пейзаж, портрет, пісня, авторський ліричний відступ, порівняння, епітети, персоніфікація, гіпербола.
Усмішки «Відкриття охоти», «Заєць», «Лисиця», «Лось», «Ружжо», «Дикий кабан, або вепр», «Екіпіровка мисливця», «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Сом» — ось далеко не повний перелік кращих творів цього циклу.

«Мисливські усмішки» — яскрава сторінка не тільки в багатогранній творчості Остапа Вишні, а й у всій українській сатирично-гумористичній літературі.
3. Розгляд усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки»
«Як варити і їсти суп із дикої качки» — одна з найдотепніших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 р.

Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання. «Само собою розумiється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляє), набої i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту яєць i стопку…
Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…
Їдете ви компанiєю, тобто колективом, так — чоловiка з п’ять, бо дика качка любить iти в супову каструлю з-пiд колективної працi…».
За цим описом збирання на полювання — неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення.
Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать… Це ввечерi…
А вранцi дика качка зривається шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но починає на свiт благословлятись». Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно дихається, і легко дихається…».
Це щире зізнання автора, бо немає значення, чи вполював щось мисливець, чи ні, головне — що недаремно витратив час. Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.
4. Аналіз усмішки «Сом»

З великим замилуванням описує Остап Вишня природу — річку Оскіл, диких каченят: «Заплава рiчки Осколу, де вiн у цьому мiсцi розбивається на кiлька нешироких рукавiв, заросла густими очеретами, кугою, верболозом i густою, зеленою, соковитою травою. Як увiйдеш, картуза не видко!
Шумить заплава в травнi та в червнi…». Письменник розповідає з гумором неймовірні бувальщини про сомів, їхні звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. І хоч у цих пригодах чимало, м’яко кажучи, перебільшень, це не заважає читачеві весело сміятися й дивуватися багатству та красі нашої рідної природи: «Iнтересна риба сом! За царського режиму, як свідчать дореволюцiйнi рибалки-письменники, сом важив до 400 кiлограмiв, ковтав собак i ведмедiв. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну i ковтатиме симентальських бугаїв i невеличкi буксирнi пароплави…».

«А сома… сома менi самому доводилося бачити такого завбiльшки, як комбайн! Тiльки трохи довшого. Це, дорогi нашi читачi, серйозно й без жодного перебільшення».
5. Робота в групах
Клас об’єднується у дві групи, які ставлять запитання одна одній. Перша група до усмішки «Сом», друга — до усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки».
VІ. Підсумок уроку
Бесіда з учнями
• Назвати жанри сатири та гумору.
• Що таке усмішка?
• У чому виявляється жанрова своєрідність усмішок?
• Що вам найбільше подобається в «Мисливських усмішках»?
• Які риси українського національного характеру розкриваються в усмішках Остапа Вишні?
• Прокоментуйте епіграф уроку.
VІІ. Домашнє завдання
Підготувати повідомлення на тему: «Ліризм і гумор у творчості Остапа Вишні».
Додаток
ЯК ВАРИТИ І ЇСТИ СУП ІЗ ДИКОЇ КАЧКИ СКОРОЧЕНО
(Стислий переказ)
Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на підставі батолітніх спостережень і наукових досліджень визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще по лугових озерцях та наших річках-колисках, по тихих плесах. Словом, ви поїхали на ті самі озерця, на очерети й плеса. «Само бою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, о стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без яко-не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…»
Ідете компанією, бо качка любить іти в колективну каструлю. Обов’язково хтось згадає, що забув удома стопку. Качки літають на вечірній і вранішній зорьці. На вечірню зорьку, за мисливським законом, ви спізнюєтеся.
Але нічого. Біля річки обов’язково є очерет або копиця сіна. Стелите плащ, лягаєте, і тут починається найцікавіший момент качачого полювання. Це коли старі, досвідчені мисливці починають розповідати про різні надзвичайні випадки. «Спільна для всіх мисливських оповідань риса — це те, що всі вони — факти, що все це насправді було, що: «Розкажу, то не повірите, але це факт!»
І вільно дихається, і легко. Поволі голос оповідача затихає. Сусіда якось тяжко зітхає, а коли його запитують, чому, розмірковує, що в Америці яку все ж таки техніку придумали — двоствольну стопку! Вранці — бах! бах!
Качку стріляйте в око, а як не поцілите, нічого. Йтимете з полювання повз базар або купите качку в більш вдалого мисливця.
Головне — обскубти дику качку. Краще це робити у своєму кабінеті. Коли домашні скажуть, що то не качка, а курка, авторитетно являйте, що то тепер такі качки пішли, яровизовані.
Поївши суп, зварений дружиною чи мамою, лягайте на канап і й читайте «Записки охотника» І. С. Тургенєва. Прекрасна книжка.

Людство знає такого видатного орнітолога Мензбіра (видатний науковець). Він довгий час спостерігав за дикими качками, проводив найрізноманітніші досліди, і виявив просто фантастичний факт! Дикі качки водяться не тільки на базарах, а ще й по озерцях і тихих-тихих плесах, та по річках нашої прекрасної Батьківщини. Після виявлення цього факту і з’явилися мисливці.

Коли ви їдете на озера (щоб побачити качку), то ви берете із собою такий набір: рушниця (має властивість - стріляти), набої, їжу (!) та всілякі інші мисливські речі, серед яких: консерви, огірки, помідори, хліб, стопку. Стопка потрібна для того, щоб вихлюпувати воду з човна, коли той потече.

Їхати на полювання потрібно командою, чоловік так з п’яти — шести (можна й більше), адже найкраще варити качку гуртом (і впіймати легше, і обскубти).

Дика качка любить плавати тихими вечорами, коли сонце вже сідає за горизонт, а навкруги немає нікого, тобто на самоті.

Є деякі мисливські закони. Найголовніший із них — запізнитися на вечірню зорьку. Це обов’язково! Якщо ви не будете дотримуватися цього закону, вважайте, що ви не мисливець.

Отже, запізнились ви… До озера потрібно підходити тоді, коли качки вже полягали спати, почистили зуби, зробили на ніч зарядку. Біля озерця є очерет або копиця сіна, або якась інша м’яка річ. Ви берете її, обережно стелете, лягаєте на неї. І тут починається кульмінація полювання! Досвідчені мисливці починають розповідати про різні надзвичайні випадки. Всі вони розповідають вигадані факти, але дуже цікаві, настільки цікаві, що можна просидіти до самого ранку. Та буває так, що затримуєтесь ще довше.

Починається ранкова зоря. Качка являється птахом (для тих, хто цього не знав), і вона вміє літати. Тому потрібно її застрелити. А як же це зробити? Просто. Стріляйте в око — влучите точно! Тепер треба обскубти качку.

Де це зробити? У своїй кімнаті чи своєму кабінеті. Вдома вам можуть сказати, що то не качка, а курка. Тоді ви авторитетно заявляєте «що ж то робити, коли такі качки пішли?»

Поїли ви суп (він дуже смачний). Тоді потрібно лягти відпочити. Найкраще це зробити, читаючи якоїсь мисливської пригоди.

жанр — усмішка;
найбільший комізм твору — в кінці, коли домашні виявляють обман: замість дикої качки мисливець приніс курку.

Остап Вишня — видатний сатирик і гуморист, який увів у літературу жанр «усмішка». Сам він писав про це так: «Мені нове життя усміхається. І я йому усміхаюсь! Через те й усмішка!»

Запрошуємо вас детальніше познайомитися з його творчістю. Ми переконані — буде весело, цікаво і пізнавально!

Остап Вишня — автор усмішок, гуморесок, фейлетонів, політичних памфлетів, літературно-мистецьких нарисів, рецензій.

За життя письменника було видано більше 100 збірок («Мисливські усмішки», «Вишневі усмішки» (сільські, закордонні, кооперативні, театральні) та ін.), а деякі з яких ще й перевидавалися.

Його називали «королем українського тиражу», бо своїми творами захоплював широке коло читачів.

Особливості творчого стилю Остапа Вишні:

герой більшості творів — простий трудівник-життєлюб, мудрий і дотепний, нещадний до злодіїв та ворогів;
тематика творів пов’язана із злободенними проблемами часу:
— українське село у віковічних злиднях;
— доля інших народів (наприклад, кримських татар);
— розвиток української культури (література і театр);
— потяг неосвічених людей до нового життя;
— партійна ідеологія;
— проблеми розвитку національної мови;
— відродження національної гідності українського народу;
— природа як джерело краси і натхнення тощо.
багатство відтінків у змалюванні образів;
соковитий народний гумор;
дотепність;
правдиво змальовані характери персонажів;
один із основних засобів характеристики персонажів — колоритні діалоги;
застосування прийому зіставлення та поєднання в межах одного твору різних лексичних «шарів» і стилів — побутового і політичного, літературного і ділового, високого й буденного;
використання пейзажів;
посилена увага до окремих деталей, їх обігрування.

Фейлетон (від фр. «лист», «аркуш») — невеликий за обсягом жанр художньо-публіцистичної літератури злободенного змісту, який характеризують сатиричність, динамізм викладу, невимушена композиція, пародійність, застосування позалітературних жанрів тощо.

Гумореска (від лат. «волога») — невеликий віршовий, прозовий або драматичний твір з комічним сюжетом, що відрізняється від сатири легкою, жартівливою тональністю. У гуморесці сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарв-леної критики в дотепній, парадоксальній, іронічній, гротескній, пародійній формі.

Усмішка — різновид гуморески, синтез гумористичного оповідання, анекдоту і фейлетону, характеризується лаконізмом, дотепністю, обов’язковою присутністю автора, поєднанням побутових замальовок, жанрових сценок з частими автор-ськими відступами.

«Моя автобіографія»
Жанр: гумореска
Композиція твору відповідає формі ділового паперу — автобіографії.

У «вступному» етюді-розділі автор розповідає про те, де й коли народився, про батьків та дідів. Другий і третій етюди присвячені етапам навчання, формування світогляду майбутнього письменника.

Гумореска скомпонована з окремих невеличких розділів — «фресок». Автор «вихоплює» найяскравіші епізоди, події. Це не лише життєпис, а й аналіз пережитого автором. Гострий на слово гуморист постає серйозним і вдумливим.

Гумореска насичена розмовною лексикою, розповідними інтонаціями. Комізм ситуації базується на контрасті. Твір вражає людяністю, щирістю.

Максим Рильський про неї писав:

«Тут — увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отого “щасливого” дитинства…»

«Мисливські усмішки»
Особливе місце у творчості Остапа Вишні посідає тема любові до рідної природи, змалювання її краси. М. Рильський:

«Остап Вишня — справжній мисливець, і при тому поет полювання».

Збірка уміщує найпоетичніші твори Остапа Вишні, які називають ліричними поезіями в прозі. Це оригінальний синтез народного анекдоту та пейзажної лірики («Відкриття охоти», «Заєць», «Сом», «Вальдшнеп», «Перепілка», «Дикий кабан, або вепр», «Як варити і їсти суп із дикої качки» та ін.)

Особливості «Мисливських усмішок»:

поєднання гострого сарказму і м’якого ліризму, поетичності в осягненні світу, ніжності у ставленні до природи;
герої — благородні, розумні, кмітливі люди, веселі оповідачі, знавці безлічі мисливських історій, піклувальники про охорону природи. Вони, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було помилуватися світанковими ранками, тихими вечорами над озерами;
проблеми, що підняті, — людина і природа, людина і вічність буття;
виховують любов до природного середовища, навчають дбати про нього для майбутніх поколінь.

Художні компоненти «Мисливських усмішок»:

дотеп;
анекдот;
пейзаж, що виконує важливу композиційну або ідейно-смислову функцію;
портрет;
пісня;
авторський ліричний відступ;
порівняння;
епітети;
персоніфікація;
гіпербола.

Головним персонажем «Мисливських усмішок» є мисливець чи рибалка, який з почуттям гумору розповідає цікаві бувальщини. Як правило, в основі “невигаданих” історій лежить такий улюблений засіб народної творчості, як художнє перебільшення.

Автор постає в «Мисливських усмішках» як поет рідної природи — великий гуманіст, що змалював колоритних мисливців і рибалок, безмежно закоханих у рідні озера і ліси, річки і гаї.

У щоденнику за 23 січня 1952 року Остап Вишня писав:

«Їздили полювати. Це не вперше і не востаннє. Нічого! І як радісно, що я нічого не вбив».

«Сом»

Жанр: усмішка
Ідейний зміст твору: 3 великим замилуванням описує Остап Вишня природу — річку Оскіл, диких каченят:

«Заплава річки Осколу, де він у цьому місці розбивається на кілька нешироких рукавів, заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густою, зеленою соковитою травою. Як увійдеш, картуза не видко! Шумить заплава в травні та в червні…»

Письменник з гумором розповідає неймовірні бувальщини про сомів, їхні звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. І хоч у цих пригодах багато перебільшень, це не заважає читачеві весело сміятися й дивуватися багатству та красі нашої рідної природи.

Остап Вишня про гумориста рідко згадують, приділяючи йому увагу лише в офіційній літературі. Хоча насправді свого часу книжки автора займали друге місце по продажам після Шевченка. Його життя було сповнене веселих історій, які слідували за ним усюди невпинно.

Є кілька версій того, чому письменник Павло Губенко вирішив обрати для себе такий «ягідний» псевдонім. Співробітники музею Остапа Вишні вибір імені письменником пояснюють любов'ю до творчості Миколи Гоголя, зокрема, захопленням романом «Тарас Бульба». Вибір прізвища пов'язують з банальною любов'ю до цих ягід. Згідно з іншою версією, вибір пояснюється звичайним приємним звучанням псевдоніма. Деякі експерти бачать у прізвищі захоплення творчістю Шевченка, в знаменитому творі якого фігурують ці дерева разом з хрущами.

Народжений в багатодітній родині майбутній письменник ще з дитинства зрозумів цінність життя, людських відносин. При першій нагоді він приєднується до визвольного руху українського народу.

Ім'я при народженні	Павло Михайлович Губенко
Псевдо	Остап Вишня, Агент 018
Народився	13 листопада 1889 хутір Чечва, неподалік містечка Грунь, Полтавська губернія, (нині Охтирський район Сумської області)
Помер	28 вересня 1956 (66 років) Київ
Громадянство	Російська імперія, УНР, СРСР
Національність	українець
Діяльність	Прозаїк
Жанр	оповідання, гумореска, усмішка

Цікаві факти з життя Остапа Вишні

В сім'ї Павло був другою дитиною. Очевидці розповідають, що син на вигляд був дуже схожим на матір - рудим і гострим на язик. Односельці розповідали, що Параска добре співала і цікаво розмовляла - жартами-примовками так і сипала.

Гумориста також можна назвати яскравим прикладом того, як безжальна більшовицька система може зломити людський дух. Платою за звільнення з концтабору, де літератор відбув 10 років, для Вишні стало написання контраверсійних фейлетонів з висміюванням діяльності УПА, Степана Бандери, Симона Петлюри та інших. Відразу ж після звільнення Вишня пише фейлетон «Самостійна дірка», паралельно переїжджаючи в престижну квартиру в Києві. Знайомі з Вишнею люди назвали фейлетон «голосом гумориста з могили».

Компанією в полюванні письменникові часто були Максим Рильський і Петро Дорошко. Могла взяти в руки зброю і дружина письменника, стріляла переважно по мішенях.

Остап Вишня і Максим Рильський

Остапа Вишню також можна віднести до числа людей, яким доля наказала народитися в невідповідний час. Сатирична творчість письменника раннього етапу відрізняється душевністю, яскравими емоціями, після звільнення з ув'язнення твори носять характер скоріше декларативний.

Письменник змушував українців поглянути на самих себе з боку. Висміюючи всі негативні риси нації, він прагнув допомогти співвітчизникам позбутися вад, оскільки любив країну і людей дуже сильно.

Розповідають, що свої твори на виступах Остап Вишня читав абсолютно рівним тоном, без мінімальної акторської гри, але аудиторія однаково реготала до сліз

Одна з розповсюджених розповідей про Остапа Вишню пов’язана, як не дивно, зі спробою його страти. Відомим був той факт, що цікаві та гумористичні оповідання жахливо дратували радянське керівництво. За це Остапа й намагалося знищити тодішнє правління комуністичного проросійського режиму.

В 30-х роках він був заарештований та звинувачений в підготовці замаху на партійного "боса" Постишева. І коли слідчий НКВС спитав у письменника, чи знає він, за що його заарештували, митець відповів: "Чому б вам не звинуватити мене у зґвалтуванні Клари Цеткін?". За це його, звичайно, не посадили, але замах на вбивство партійного керівника приписали.

Взагалі життя Остапа було збігом комічних випадковостей. Самого Постишева вже через декілька років звинувачують у зраді та вбивають. Самого ж Остапа відправляють у заслання, куди приходить наказ його розстріляти. Та тут знову втручається доля. Виконання затягується через погодні умови і поки готується кара, керівника табору самого відправляють на страту, а документи та наказ про покарання зникають.

Ще одним цікавим фактом з життя письменника є його кар’єра медичного брата. Маючи неабиякий хист, він врятував життя багатьом людям, хоча так і не став професійним лікарем, присвятивши своє життя літературі.

Цікаві факти про Остапа Вишню

у Остапа Вишні було шістнадцятеро рідних сестер і братів
за освітою – військовий фельдшер
є засновником нового жанру – усмішка. Він писав: «Хоч «фейлетон» уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово «усмішка» більш українське від «фейлетону»
псевдоним "Остап Вишня" вперше з'явився в 1921 році
письменника називали "найбільш знаним в Україні після Шевченка і поруч із Леніним"
був редактором відомого гумористичного журналу «Перець»
найперша книжка, яку прочитав письменник була «Сорочинський ярмарок» М. Гоголя
найближчий друг Остапа Вишні – М. Рильський. Товаришував з М. Хвильовим та М. Кулішем
також письменника називають дуже хорошим другом. Відомо, що у 1931 році, після арешту Максима Рильського, не боячись накликати на себе гнів з боку НКВС, Вишня кинувся на допомогу родині поета, поїхав до Києва з Харкова. Після звільнення Рильського з ув'язнення Вишня просто забрав друга до себе додому на кілька тижнів для відпочинку.

Про своє покликання в житті Вишня говорив, що хоче тільки, щоб його народ посміхався, щоб хоча б одна зморшка на чолі українців розгладилася. У той же час люди, які знали письменника, стверджують, що після повернення із заслання дуже важко було побачити на обличчі Вишні посмішку, яка насправді виходила б з глибини душі.

У музеї Вишні зберігаються рукописи його творів, а також його листи до Максима Рильського. Однак прочитати послання і твори під силу тільки фармацевтам, робота медиком протягом 10 років в почерку літератора вгадується безпомилково.

Внучка письменника розповідає, що у неї досі зберігаються шахи з хліба, зроблені письменником під час перебування в колонії. Також добре себе почуває древній кущ столітника, який понад 60 років вже прожив. Свого часу з листя цієї рослини Варвара Олексіївна робила чоловікові ліки від виразки.

Помер письменник у віці 66 років, у вересні 1956 року. Проживши 80 років, з яких понад 25 років без чоловіка, 21 січня 1983 роки померла і Варвара Олексіївна. У 77 років вона зіграла епізодичну роль у фільмі Івана Миколайчука «Вавилон ХХ». Поховані чоловік і жінка на Байковому кладовищі в столиці.

Був такий славнозвiсний орнiтолог Мензбiр, який на пiдставi багатолiтнiх спостережень i наукових дослiджень остаточно визначив, що дикi качки, крiм базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах i тихих-тихих плесах, по рiчках-колисках смарагдової Батькiвщини нашої радянської…

…Словом, ви поїхали на луговi озера, на очерети й на тихi-тихi плеса.

Само собою розумiється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляє), набої i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту яєць i стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…

Їдете ви компанiєю, тобто колективом, так - чоловiка з п'ять, бо дика качка любить iти в супову каструлю з-пiд колективної працi…

У вагонi (чи на машинi) зразу ж ви почуєте:

- Е, черт! Стопку забув! Ви взяли?

- Ну, як будемо вкупi, позичите! А залишусь сам, - доведеться з "горлушка"!

"Горлушком", за мисливською термiнологiєю, зветься та частина мисливського човна, що на морських суднах має назву "право руля".

Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать… Це ввечерi… А вранцi дика качка зривається шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но починає на свiт благословлятись.

Звуться цi часи у мисливцiв "зорьками" - вечiрньою й ранковою…

В цi часи ви чуєте i над собою, i перед собою, i за собою, i праворуч, i лiворуч шум - свист качиних крил!

Ви i сюди - бах? I туди - бах! I отуди - бах!

Ах, незабутнi хвилини!

На вечiрню зорьку ви спiзнились. Це обов'язково… Запiзнення на вечiрню зорьку - це мисливський закон. Виходячи ще з дому, - та що там виходячи! - ви ще напередоднi знаєте, шо на вечiрню зорьку ви обов'язково не встигнете, от через це саме ви, в день виїзду на гюлювання, ще зранку все вкладаєте, ще зранку ви щось забуваєте, i в час од'їзду ви вибiгаєте з хати, летите чи то на вокзал, чи до машини, на запитання знайомих "Куди?" - кидаєте: "Спiшу, щоб на вечiрню зорьку спiзнитись", i галопом далi…

Словом, спiзнились… До озерця ви пiдходите вже тодi, коли качки "повиключали мотори", почистили зуби, зробили на нiч фiзкультурну зарядку з холодним обтиранням i, поклавши на водянi лiлеї голови, полягали спать…

Але ви з цього не печалуєтесь, бо поблизу кожного лугового озера є чи ожеред, чи копицi пахучого-пахучого сiна… Ви йдете до ожереду й розташовуєтесь… Ви розгортаєте сiно, простеляєте плаща, лягаєте горiлиць, дивитесь на чорно-синє глибоке зоряне небо i вiдпочиваєте… А вiдпочиваючи, думаєте.

Ну, думайте собi на здоров'я, а ми будемо до ранкової зорьки готуватися…

- Ну, що ж, товаришi, давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитися, а зразу за рушницi й по мiсцях. Де ж це… стопка? Прохав же покласти!

- А я взяв! Я поклав собi за правило: приїжджаю додому, а її в рюкзацi прив'язую, щоб не забути. По-моєму, не так нервуєшся, як рушницю забудеш!

- Доведеться й собi прив'язувати! А сьогоднi, прошу вас, позичте вашої… Капризна це, я вам скажу, штука, як з "горлушка"… Повiтря чисте, на широке диханiє вiзьмеш, а воно темно, не встигнеш i зiтхнути, як уже "горлушко" бiля "донушка".

Тут i починається найцiкавiший момент качачого полювання.

Це коли старi, досвiдченi вашi товаришi по полюванню починають розповiдати рiзнi надзвичайнi випадки з мисливського життя.

Спiльна для всiх мисливських оповiдань риса - це те, що всi вони - факти, що все це насправдi було, що: "розкажу, то не повiрите, але це-факт!"

…Швиргається вгорi якийсь космiчний хлопчик зорями, залишаючи в чорно-синiй безоднi золотi смуги, рипить Вiз, дишель свiй униз спускаючи, блiдне поволi Чумацький Шлях, а пiд ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповiдань…

I вiльно дихається, i легко дихається…

Поволеньки голос оповiдача тихшає, потiм якось переривається i зовсiм затихає…

Сусiда тяжко якось зiтхає…

- Про що думаєте, Iване Iвановичу?

- Про Америку! Яка все-таки технiка.

- Кажуть, двоствольну стопку видумали!

"Раннiм-рано та ранесенько", ще ледь-ледь починає сiрiти, штовх вас у бiк:

- Вставайте! Вставайте! Час уже!

З криком: "Бомбьожка!" ви зриваєтесь i мчите.

- Тю на вас! То я в крижня гахнув!

- Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла! Трохи в озеро не шубовснув!

Почалася ранкова зорька…

Тут уже все залежить од вашого умiння, вiд майстерства i практики…

Качка, як вiдомо, птах… Вона - лiтає…

Дуже просто: цiльтесь обов'язково в око. I бахкайте.

- Бах! - i в торбу. Бах! - i в торбу.

А коли не повезе, тобто, коли бах-бах! - i повз торбу, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в якогось iз мисливцiв кiлька качок, киньте:

- Карбованцiв, мабуть, по надцять тепер штука… Бо однаково, коли приїдете додому, несвiдомi члени вашого посемейства спитають вас:

- Дорогi, мабуть, тепер качки?

Ви на це не звертайте уваги й берiться зразу ж готувати янтаревий суп iз дикої качки…

Найперше й найголовнiше - обскубти качку.

Робити це краще в себе в кабiнетi. Щоб не заважало вам уже вискубане пiр'я, одчинiть вiкна й дверi, щоб вiтерець був: ви скубнули, вiтерець пiдхопить, i пiр'я вам не заважає… I качка обскубана, i кабiнет - перина…

Обскубли, тодi вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого багатший:

- Уже обскуб! Мамо, зварiть супу!

Дуже це смачно у мамiв виходить.

Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:

- Та це ж курка, а не качка! - ви авторитетно заявiть:

- Це - качка. Тепер усi такi качки пiшли. Яровизованi…

- А чому в неї горло перерiзане?

- Чому? Чому? Все вам так ото цiкаво знати. Летiла, побачила, що нацiляюсь, виходу не було, взяла й… зарiзалась. Що ж тут дивного?! Варiть уже, прошу вас!

Залишається, отже, останнє: їсти суп.

- Як його їсти? Ложкою!

Попоївши, лягайте на канапу й читайте "Записки охотника" Iвана Сергiйовича Тургенєва. Прекрасна книжка!

Остап Вишня

ЯК ВАРИТИ І ЇСТИ СУП ІЗ ДИКОЇ КАЧКИ

Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на під-ставі багатолітніх спостережень і наукових досліджень остаточно визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах і тихих-тихих плесах по річках колисково-смарагдової нашої Батьківщини .
. Словом, ви поїхали на лугові озера, на очерети й на тихі-тихі плеса.
Само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої, і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку. Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече.
їдете ви компанією, тобто колективом, так — чоловіка з п’ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці.
У вагоні (чи на машині) зразу ж ви почуєте:
— Е, чорт! Стопку забув! Ви взяли?
— Взяв!
— Ну, як будемо вкупі, позичите! А залишусь сам,— доведеться з «горлушка»!
«Горлушком», за мисливською термінологією, зветься та частина мисливського човна, що на морських суднах має назву «право руля».
Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать. Це ввечері.
А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но починає на світ благословлятись.
Звуться ці часи у мисливців «зорьками» — вечірньою і ранковою.
В ці часи ви чуєте і над собою, і перед собою, і за собою, і праворуч, і ліворуч шум — свист качиних крил.
Ви і сюди — бах! і туди — бах! і отуди — бах!
Ах, незабутні хвилини!
На вечірню зорьку ви спізнились. Це обов’язково. Запізнення на вечірню зорьку — це мисливський закон. Виходячи ще з дому,— та що там виходячи! — ви ще напередодні знаєте, що на вечірню зорьку ви обов’язково не встигнете, от через це саме ви, в день виїзду на полювання, ще зранку все вкладаєте, ще зранку ви щось забуваєте, і в час од’їзду ви вибігаєте з хати, летите чи то на вокзал, чи до машини, на запитання знайомих «куди?» — кидаєте: «Спішу, щоб на вечірню зорьку спізнитись»,— і галопом далі.
Словом, спізнились. До озера ви підходите вже тоді, коли качки «повиключали мотори», почистили зуби, зробили на ніч фізкультурну зарядку з холодним обтиранням і, поклавши на водяні лілеї голови, полягали спать.
Але ви з цього не печалуєтесь, бо поблизу кожного лугового озера є чи ожеред, чи копиці пахучого-пахучого сіна. Ви йдете до ожереду й розташовуєтесь. Ви розгортаєте сіно, простеляєте плаща, лягаєте горілиць, дивитесь на чорно-синє, глибоке зоряне небо і відпочиваєте. А відпочиваючи, думаєте.
Ну, думайте собі на здоров’я, а ми будемо до ранкової зорьки готуватися.
— Ну що ж, товариші, давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитися, а зразу за рушниці й по місцях. Де ж це. стопка? Прохав же покласти!
— Що, нема?
— Нема!
— А я взяв! Я поклав собі за правило: приїжджаю до¬дому, а її в рюкзаці прив’язую, щоб не забути. По-моєму, не так нервуєшся, як рушницю забудеш!
— Доведеться й собі прив’язувати! А сьогодні, прошу вас, позичте вашої. Капризна це, я вам скажу, штука, як з «горлушка». Повітря чисте, на широке диханіє візьмеш, а воно темно, не встигнеш і зітхнути, як уже «горлушко» біля «донушка».
Тут і починається найцікавіший момент качачого полювання.
Це коли старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя.
Спільна для всіх мисливських оповідань риса — це те, що всі вони — факти, що все це насправді було, що «розкажу, то не повірите, але це — факт!»
. Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчик зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги, рипить Віз, дишель свій униз спускаючи, блідне поволі Чумацький Шлях, а під ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповідань.
І вільно дихається, і легко дихається.
Поволеньки голос оповідача тихшає, потім якось переривається і зовсім затихає.
Сусіда якось тяжко зітхає.
— Про що думаєте, Іване Івановичу?
— Про Америку! Яка все-таки техніка.
— А що таке?
— Кажуть, двоствольну стопку видумали!
І тихо.
Поснули.
«Раннім-рано та ранесенько», ще ледь-ледь починає сіріти, штовх вас у бік:
— Вставайте! Вставайте! Час уже!
— Г-г-г! М-м-м!
— Вставайте!
— М-м-м!
— Б-б-бах!
З криком: «Бомбьожка!» — ви зриваєтесь і мчите.
— Тю на вас! То я в крижня гахнув!
— І промазав!
— Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла! Трохи в озеро не шубовснув!
Почалася ранкова зорька.
Тут уже все залежить від вашого уміння, від майстерства і практики.
Качка, як відомо, птах. Вона — літає.
Як її стріляти?
Дуже просто: цільтесь обов’язково в око. І бахкайте.
Бах! — і в торбу. Бах! — і в торбу.
А коли не повезе, тобто, коли бах-бах! — і повз торбу, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в якогось із мисливців кілька качок, киньте:
— Карбованців, мабуть, по надцять тепер штука.
Бо однаково, коли приїдете додому, члени вашого посемейства спитають вас:
— Дорогі, мабуть, тепер качки?
Ви на це не звертайте уваги й беріться зразу ж готувати янтаревий суп із дикої качки.
Найперше й найголовніше — обскубти качку.
Робити це краще в себе в кабінеті. Щоб не заважало вам уже вискубане пір’я, одчиніть вікна й двері, щоб вітерець був: ви скубнули, вітерець підхопить, і пір’я вам не заважає. І качка обскубана, і кабінет — перина.
Обскубли, тоді вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого багатший:
— Уже обскуб! Мамо, зваріть супу!
Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:
— Та це ж курка, а не качка! — ви авторитетно заявіть:
— Це — качка. Тепер усі такі качки пішли. Яровизовані.
— А чому в неї горло перерізане?
— Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати. Летіла, побачила, що націляюсь, виходу не було, взяла й. зарізалась. Що ж тут дивного?! Варіть уже, прошу вас!
Залишається, отже, останнє: їсти суп.
Як його їсти?
Ложкою!
Попоївши, лягайте на канапу й читайте «Записки охотника» І. С. Тургенєва.
Прекрасна книжка!

За матеріалами: Остап Вишня. Твори в чотирьох томах. Том 3. Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1988, стор. 211 - 214.

Більше творів Остапа Вишні на нашому сайті:

Читайте также: