Скорочено як варити суп із дикої качки остап вишня скорочено
Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на підставі багатолітніх спостережень і наукових досліджень остаточно визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще по лугових озерцях та ію очеретах і тихих-тихих плесах, по річках-колисках смарагдової Батьківщини нашої Радянської.
Словом, ви поїхали на лугові озера, на очерети й на тихі-тихі плеса.
Само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку. Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече.
Їдете ви компанією, тобто колективом, так чоловіка з п'ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці.
У вагоні (чи на машині) зразу ж ви почуєте:
— Е, чорт. Стопку забув! Ви взяли?
— Ну, як будемо вкупі, позичите! А залишусь сам, доведеться з «горлушка»!
«Горлушком», за мисливською термінологією, зветься та частина мисливського човпа, що на морських суднах має назву «право руля».
Дика качка любить убиватись тчхимп-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнулося з вечірнього пруга, минуло криваво-багрянин горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать.
А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу раню-рано, тільки-но починає на світ благословлятись.
Звуться ці часи у мисливців "зорьками" — вечірньою й ранковою.
В ці часи ви чуєте і над собою, і перед собою, і за собою, і праворуч, і ліворуч шум — свист качиних крил.
Ви і сюди — бах! І туди — бах! І отуди - бах!
Ах, незабутні хвилини!
На вечірню зорьку ви спізнились. Це—обов'язково. Запізнення на вечірню зорьку це — мисливський закон. Виходячи ще з дому,— та що там виходячи! — ви ще напередодні знаєте, що на вечірню зорьку ви обов'язково не встигнете, от через це саме ви, в день виїзду на полювання, ще зранку все вкладаєте, ще зранку ви щось забуваєте, і в час од'їзду ви вибігаєте з хати, летите чи то на вокзал, чи до машини, на запитання знайомих: «Куди?» —кидаєте: «Спішу, щоб на вечірню зорьку спізнитись!» — і галопом далі.
Словом, спізнились. До озера ви підходите вже тоді, коли качки «повиключали мотори», почистили зуби, зробили на ніч фізкультурну зарядку з холодним обтиранням і, поклавши на водяні лілеї голови, полягали спать.
Але ви з цього не печалуєтесь, бо поблизу кожного лугового озера е чи ожеред, чи копиці пахучого-пахучого сіна. Ви йдете до ожереду й розташовуєтесь. Ви розгортаєте сіно, простеляєте плаща, лягаєте горілиць, дивитесь на чорно-синє, глибоке зоряне небо і відпочиваєте, а відпочиваючи думаєте.
Ну, думайте собі на здоров'я, а ми будемо до ранкової зорьки готуватися.
— Ну що ж, товариші, давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитися, а зразу за рушниці й по місцях! Де ж це. стопка? Прохав же покласти!
— А я взяв! Я поклав собі за правило: приїжджаю додому, а її в рюкзаці прив'язую, щоб не забути! По-моєму, не так нервуєшся, як рушницю забудеш!
— Доведеться й собі прив'язувати! А сьогодні, прошу вас, позичте вашої. Капризна це, я вам скажу, штука, як з «горлушка». Повітря чисте, на широке диханіє візьмеш, а воно темно, не встигнеш і зітхнути, як уже «горлушкоо біля «донушка».
Тут і починається найцікавіший момент качачого полювання.
Це коли старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя.
Спільна для всіх мисливських оповідань риса — це те, що всі вони — факти, що все це насправді було, що: «розкажу, то не повірите, але це факт!»
Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчисько зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги, рипить Віз, дишель свій униз спускаючи, блідне поволі Чумацький Шлях, а під ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповідань.
І вільно дихається, і легко дихається.
Поволеньки голос оповідача тихшає, потім якось переривається і зовсім затихає.
Сусіда тяжко якось зітхає.
— Про що думаєте, Іване Івановичу?
— Про Америку! Яка все-таки техніка!
— Кажуть, двоствольну стопку видумали! І тихо. Поснули.
«Раннім-рано та ранесенько», ще ледь-ледь починає сіріти, штовх вас у бік:
— Вставайте, вставайте! Час ужеі
З криком: «Бомбьожка!» — ви зриваєтесь і мчите.
— Тю на вас! То я в крижня гахнув!
— Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла! Трохи в озеро не шубовснув!
Почалася ранкова зорька.
Тут уже все залежить од вашого уміння, від майстерства і практики.
Качка, як відомо, птах. Вона — літає.
Дуже просто: цільтесь обов'язково в око. І бахкайте.
— Бах! — і в торбу! Бах! — і в торбу. А коли не повезе, тобто коли бах-бах! — і повз торбу, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в когось із мисливців кілька качок, киньте:
— Карбованців, мабуть, по надцять тепер штука. Бо однаково, коли приїдете додому, члени вашого посемейства спитають вас:
— Дорогі, мабуть, тепер качки?
Ви на це не звертайте уваги й беріться зразу ж готувати янтаревий суп із дикої качки.
Найперше й найголовніше — обскубти качку.
Робити це краще в себе в кабінеті. Щоб не заважало вам уже вискублене пір'я, одчиніть вікна й двері, щоб вітерець був: ви скубнули, итерець підхопив, і пір'я вам не заважай. І качка обскубана, і кабінет — перина.
Обскубли, тоді вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого багатий:
— Уже обскуб! Мамо, зваріть супу!
Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:
— Та це ж курка, а не качка! Ви авторитетно заявіть:
— Це — качка! Тепер усі такі качки пішли. Яровізовані.
— А чому в неї горло перерізане?
— Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати! Летіла, побачила, що націляюсь, виходу на було, взяла й зарізалась. Що ж тут дивного. Варіть уже, прошу вас!
Залишається, отже, останнє — їсти суп.
Попоївши, лягайте на канапу й читайте «Записки охотника» І. С. Тургенєва.
Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на підставі багатолітніх спостережень і наукових досліджень остаточно визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще по лугових озерцях та ію очеретах і тихих-тихих плесах, по річках-колисках смарагдової Батьківщини нашої Радянської…
Словом, ви поїхали на лугові озера, на очерети й на тихі-тихі плеса…
Само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку…
Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…
Їдете ви компанією, тобто колективом, так чоловіка з п'ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці.
У вагоні (чи на машині) зразу ж ви почуєте:
— Е, чорт. Стопку забув! Ви взяли?
— Ну, як будемо вкупі, позичите! А залишусь сам, доведеться з «горлушка»!
«Горлушком», за мисливською термінологією, зветься та частина мисливського човпа, що на морських суднах має назву «право руля».
Дика качка любить убиватись тчхимп-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнулося з вечірнього пруга, минуло криваво-багрянин горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать…
А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу раню-рано, тільки-но починає на світ благословлятись.
Звуться ці часи у мисливців "зорьками" — вечірньою й ранковою.
В ці часи ви чуєте і над собою, і перед собою, і за собою, і праворуч, і ліворуч шум — свист качиних крил.
Ви і сюди — бах! І туди — бах! І отуди – бах!
Ах, незабутні хвилини!
На вечірню зорьку ви спізнились. Це — обов'язково. Запізнення на вечірню зорьку це — мисливський закон. Виходячи ще з дому,— та що там виходячи! — ви ще напередодні знаєте, що на вечірню зорьку ви обов'язково не встигнете, от через це саме ви, в день виїзду на полювання, ще зранку все вкладаєте, ще зранку ви щось забуваєте, і в час од'їзду ви вибігаєте з хати, летите чи то на вокзал, чи до машини, на запитання знайомих: «Куди?» — кидаєте: «Спішу, щоб на вечірню зорьку спізнитись!» — і галопом далі.
Словом, спізнились… До озера ви підходите вже тоді, коли качки «повиключали мотори», почистили зуби, зробили на ніч фізкультурну зарядку з холодним обтиранням і, поклавши на водяні лілеї голови, полягали спать.
Але ви з цього не печалуєтесь, бо поблизу кожного лугового озера е чи ожеред, чи копиці пахучого-пахучого сіна. Ви йдете до ожереду й розташовуєтесь. Ви розгортаєте сіно, простеляєте плаща, лягаєте горілиць, дивитесь на чорно-синє, глибоке зоряне небо і відпочиваєте, а відпочиваючи думаєте.
Ну, думайте собі на здоров'я, а ми будемо до ранкової зорьки готуватися.
— Ну що ж, товариші, давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитися, а зразу за рушниці й по місцях! Де ж це… стопка? Прохав же покласти!
— А я взяв! Я поклав собі за правило: приїжджаю додому, а її в рюкзаці прив'язую, щоб не забути! По-моєму, не так нервуєшся, як рушницю забудеш!
— Доведеться й собі прив'язувати! А сьогодні, прошу вас, позичте вашої… Капризна це, я вам скажу, штука, як з «горлушка». Повітря чисте, на широке диханіє візьмеш, а воно темно, не встигнеш і зітхнути, як уже «горлушкоо біля «донушка»…
Тут і починається найцікавіший момент качачого полювання.
Це коли старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя.
Спільна для всіх мисливських оповідань риса — це те, що всі вони — факти, що все це насправді було, що: «розкажу, то не повірите, але це факт!»
Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчисько зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги, рипить Віз, дишель свій униз спускаючи, блідне поволі Чумацький Шлях, а під ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповідань.
І вільно дихається, і легко дихається…
Поволеньки голос оповідача тихшає, потім якось переривається і зовсім затихає…
Сусіда тяжко якось зітхає…
— Про що думаєте, Іване Івановичу?
— Про Америку! Яка все-таки техніка!
— Кажуть, двоствольну стопку видумали! І тихо… Поснули…
«Раннім-рано та ранесенько», ще ледь-ледь починає сіріти, штовх вас у бік:
— Вставайте, вставайте! Час уже!
З криком: «Бомбьожка!» — ви зриваєтесь і мчите.
— Тю на вас! То я в крижня гахнув!
— Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла! Трохи в озеро не шубовснув!
Почалася ранкова зорька…
Тут уже все залежить од вашого уміння, від майстерства і практики.
Качка, як відомо, птах. Вона — літає.
Дуже просто: цільтесь обов'язково в око. І бахкайте.
— Бах! — і в торбу! Бах! — і в торбу. А коли не повезе, тобто коли бах-бах! — і повз торбу, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в когось із мисливців кілька качок, киньте:
— Карбованців, мабуть, по надцять тепер штука. Бо однаково, коли приїдете додому, члени вашого посемейства спитають вас:
— Дорогі, мабуть, тепер качки?
Ви на це не звертайте уваги й беріться зразу ж готувати янтаревий суп із дикої качки.
Найперше й найголовніше — обскубти качку.
Робити це краще в себе в кабінеті. Щоб не заважало вам уже вискублене пір'я, одчиніть вікна й двері, щоб вітерець був: ви скубнули, итерець підхопив, і пір'я вам не заважай… І качка обскубана, і кабінет — перина…
Обскубли, тоді вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого багатий:
— Уже обскуб! Мамо, зваріть супу!
Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:
— Та це ж курка, а не качка! Ви авторитетно заявіть:
— Це — качка! Тепер усі такі качки пішли. Яровізовані…
— А чому в неї горло перерізане?
— Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати! Летіла, побачила, що націляюсь, виходу на було, взяла й зарізалась. Що ж тут дивного?… Варіть уже, прошу вас!
Залишається, отже, останнє — їсти суп.
Попоївши, лягайте на канапу й читайте «Записки охотника» І. С. Тургенєва.
Людство знає такого видатного орнітолога Мензбіра (видатний науковець). Він довгий час спостерігав за дикими качками, проводив найрізноманітніші досліди, і виявив просто фантастичний факт! Дикі качки водяться не тільки на базарах, а ще й по озерцях і тихих-тихих плесах, та по річках нашої прекрасної Батьківщини. Після виявлення цього факту і з’явилися мисливці.
Коли ви їдете на озера (щоб побачити качку), то ви берете із собою такий набір: рушниця (має властивість - стріляти), набої, їжу (!) та всілякі інші мисливські речі, серед яких: консерви, огірки, помідори, хліб, стопку. Стопка потрібна для того, щоб вихлюпувати воду з човна, коли той потече.
Їхати на полювання потрібно командою, чоловік так з п’яти — шести (можна й більше), адже найкраще варити качку гуртом (і впіймати легше, і обскубти).
Дика качка любить плавати тихими вечорами, коли сонце вже сідає за горизонт, а навкруги немає нікого, тобто на самоті.
Є деякі мисливські закони. Найголовніший із них — запізнитися на вечірню зорьку. Це обов’язково! Якщо ви не будете дотримуватися цього закону, вважайте, що ви не мисливець.
Отже, запізнились ви… До озера потрібно підходити тоді, коли качки вже полягали спати, почистили зуби, зробили на ніч зарядку. Біля озерця є очерет або копиця сіна, або якась інша м’яка річ. Ви берете її, обережно стелете, лягаєте на неї. І тут починається кульмінація полювання! Досвідчені мисливці починають розповідати про різні надзвичайні випадки. Всі вони розповідають вигадані факти, але дуже цікаві, настільки цікаві, що можна просидіти до самого ранку. Та буває так, що затримуєтесь ще довше.
Починається ранкова зоря. Качка являється птахом (для тих, хто цього не знав), і вона вміє літати. Тому потрібно її застрелити. А як же це зробити? Просто. Стріляйте в око — влучите точно! Тепер треба обскубти качку.
Де це зробити? У своїй кімнаті чи своєму кабінеті. Вдома вам можуть сказати, що то не качка, а курка. Тоді ви авторитетно заявляєте «що ж то робити, коли такі качки пішли?»
Поїли ви суп (він дуже смачний). Тоді потрібно лягти відпочити. Найкраще це зробити, читаючи якоїсь мисливської пригоди.
-
Висновки:
- жанр — усмішка;
- найбільший комізм твору — в кінці, коли домашні виявляють обман: замість дикої качки мисливець приніс курку.
Стислий переказ, виклад змісту
Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на підставі батолітніх спостережень і наукових досліджень визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще по лугових озерцях та наших річках-колисках, по тихих плесах. Словом, ви поїхали на ті самі озерця, на очерети й плеса. "Само бою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, о стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без яко-не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць стопку. Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече. "
Ідете компанією, бо качка любить іти в колективну каструлю. Обов'язково хтось згадає, що забув удома стопку. Качки літають на вечірній і вранішній зорьці. На вечірню зорьку, за мисливським законом, ви спізнюєтеся. Але нічого. Біля річки обов'язково є очерет або копиця сіна. Стелите плащ, лягаєте, і тут починається найцікавіший момент качачого полювання. Це коли старі, досвідчені мисливці починають розповідати про різні надзвичайні випадки. "Спільна для всіх мисливських оповідань риса — це те, що всі вони — факти, що все це насправді було, що: "Розкажу, то не повірите, але це факт!"
І вільно дихається, і легко. Поволі голос оповідача затихає. Сусіда якось тяжко зітхає, а коли його запитують, чому, розмірковує, що в Америці яку все ж таки техніку придумали — двоствольну стопку! Вранці — бах! бах! Качку стріляйте в око, а як не поцілите, нічого. Йтимете з полювання повз базар або купите качку в більш вдалого мисливця.
- Як варити і їсти суп із дикої качки (повний текст) ▲ читається за 6 хвилин
- "Як варити і їсти суп із дикої качки" (шкільні твори)
- Які засоби комічного використовує О. Вишня?(та інші запитання)
- Біографія Остапа Вишні
Головне — обскубти дику качку. Краще це робити у своєму кабінеті. Коли домашні скажуть, що то не качка, а курка, авторитетно являйте, що то тепер такі качки пішли, яровизовані.
Поївши суп, зварений дружиною чи мамою, лягайте на канап і й читайте "Записки охотника" І. С. Тургенєва. Прекрасна книжка
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Твір Остапа Вишні сповнений гумору й іронічних натяків на мисливські звички. Але відчувається велика любов автора до прекрасної нашої природи. Так, він мисливець, але найпривабливіша частина "качачого полювання" для нього — це цікаві розповіді досвідчених то баришів, мисливські побрехеньки та примовки. А суп можна зварити й з курки, купленої на базарі.
Читати онлайн гумореску Остапа Вишні «Як варити і їсти суп із дикої качки»
Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на підставі багатолітніх спостережень і наукових досліджень остаточно визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще по лугових озерцях та по очеретах і тихих-тихих плесах, по річках-колисках смарагдової Батьківщини нашої Радянської.
Словом, ви поїхали на лугові озера, на очерети й на тихі-тихі плеса.
Само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку. Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече.
Їдете ви компанією, тобто колективом, так чоловіка з п'ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці.
У вагоні (чи на машині) зразу ж ви почуєте:
— Е, чорт. Стопку забув! Ви взяли?
— Ну, як будемо вкупі, позичите! А залишусь сам, доведеться з "горлушка"!
"Горлушком", за мисливською термінологією, зветься та частина мисливського човна, що на морських суднах має назву "право руля".
Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнулося з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать.
А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу раню-рано, тільки-но починає на світ благословлятись.
Звуться ці часи у мисливців "зорьками" — вечірньою й ранковою.
В ці часи ви чуєте і над собою, і перед собою, і за собою, і праворуч, і ліворуч шум — свист качиних крил.
Ви і сюди — бах! І туди — бах! І отуди — бах!
Ах, незабутні хвилини!
На вечірню зорьку ви спізнились. Це—обов'язково. Запізнення на вечірню зорьку це — мисливський закон. Виходячи ще з дому,— та що там виходячи! — ви ще напередодні знаєте, що на вечірню зорьку ви обов'язково не встигнете, от через це саме ви, в день виїзду на полювання, ще зранку все вкладаєте, ще зранку ви щось забуваєте, і в час од'їзду ви вибігаєте з хати, летите чи то на вокзал, чи до машини, на запитання знайомих: "Куди?" —кидаєте: "Спішу, щоб на вечірню зорьку спізнитись!" — і галопом далі.
Словом, спізнились. До озера ви підходите вже тоді, коли качки "повиключали мотори", почистили зуби, зробили на ніч фізкультурну зарядку з холодним обтиранням і, поклавши на водяні лілеї голови, полягали спать.
Але ви з цього не печалуєтесь, бо поблизу кожного лугового озера е чи ожеред, чи копиці пахучого-пахучого сіна. Ви йдете до ожереду й розташовуєтесь. Ви розгортаєте сіно, простеляєте плаща, лягаєте горілиць, дивитесь на чорно-синє, глибоке зоряне небо і відпочиваєте, а відпочиваючи думаєте.
Ну, думайте собі на здоров'я, а ми будемо до ранкової зорьки готуватися.
— Ну що ж, товариші, давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитися, а зразу за рушниці й по місцях! Де ж це. стопка? Прохав же покласти!
— А я взяв! Я поклав собі за правило: приїжджаю додому, а її в рюкзаці прив'язую, щоб не забути! По-моєму, не так нервуєшся, як рушницю забудеш!
— Доведеться й собі прив'язувати! А сьогодні, прошу вас, позичте вашої. Капризна це, я вам скажу, штука, як з "горлушка". Повітря чисте, на широке диханіє візьмеш, а воно темно, не встигнеш і зітхнути, як уже "горлушкоо біля "донушка".
Тут і починається найцікавіший момент качачого полювання.
Це коли старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя.
Спільна для всіх мисливських оповідань риса — це те, що всі вони — факти, що все це насправді було, що: "розкажу, то не повірите, але це факт!"
Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчисько зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги, рипить Віз, дишель свій униз спускаючи, блідне поволі Чумацький Шлях, а під ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповідань.
І вільно дихається, і легко дихається.
Поволеньки голос оповідача тихшає, потім якось переривається і зовсім затихає.
Сусіда тяжко якось зітхає.
— Про що думаєте, Іване Івановичу?
— Про Америку! Яка все-таки техніка!
— Кажуть, двоствольну стопку видумали! І тихо. Поснули.
"Раннім-рано та ранесенько", ще ледь-ледь починає сіріти, штовх вас у бік:
— Вставайте, вставайте! Час ужеі
З криком: "Бомбьожка!" — ви зриваєтесь і мчите.
— Тю на вас! То я в крижня гахнув!
— Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла! Трохи в озеро не шубовснув!
Почалася ранкова зорька.
Тут уже все залежить од вашого уміння, від майстерства і практики.
Качка, як відомо, птах. Вона — літає.
Дуже просто: цільтесь обов'язково в око. І бахкайте.
— Бах! — і в торбу! Бах! — і в торбу. А коли не повезе, тобто коли бах-бах! — і повз торбу, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в когось із мисливців кілька качок, киньте:
— Карбованців, мабуть, по надцять тепер штука. Бо однаково, коли приїдете додому, члени вашого посемейства спитають вас:
— Дорогі, мабуть, тепер качки?
Ви на це не звертайте уваги й беріться зразу ж готувати янтаревий суп із дикої качки.
Найперше й найголовніше — обскубти качку.
Робити це краще в себе в кабінеті. Щоб не заважало вам уже вискублене пір'я, одчиніть вікна й двері, щоб вітерець був: ви скубнули, вітерець підхопив, і пір'я вам не заважай. І качка обскубана, і кабінет — перина.
Обскубли, тоді вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого багатий:
— Уже обскуб! Мамо, зваріть супу!
Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:
— Та це ж курка, а не качка! Ви авторитетно заявіть:
— Це — качка! Тепер усі такі качки пішли. Яровізовані.
— А чому в неї горло перерізане?
— Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати! Летіла, побачила, що націляюсь, виходу на було, взяла й зарізалась. Що ж тут дивного. Варіть уже, прошу вас!
Залишається, отже, останнє — їсти суп.
Попоївши, лягайте на канапу й читайте "Записки охотника" І. С. Тургенєва.
Читати онлайн гумореску Остапа Вишні «Як варити і їсти суп із дикої качки»
Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на підставі багатолітніх спостережень і наукових досліджень остаточно визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще по лугових озерцях та по очеретах і тихих-тихих плесах, по річках-колисках смарагдової Батьківщини нашої Радянської.
Словом, ви поїхали на лугові озера, на очерети й на тихі-тихі плеса.
Само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку. Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече.
Їдете ви компанією, тобто колективом, так чоловіка з п'ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці.
У вагоні (чи на машині) зразу ж ви почуєте:
— Е, чорт. Стопку забув! Ви взяли?
— Ну, як будемо вкупі, позичите! А залишусь сам, доведеться з "горлушка"!
"Горлушком", за мисливською термінологією, зветься та частина мисливського човна, що на морських суднах має назву "право руля".
Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнулося з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать.
А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу раню-рано, тільки-но починає на світ благословлятись.
Звуться ці часи у мисливців "зорьками" — вечірньою й ранковою.
В ці часи ви чуєте і над собою, і перед собою, і за собою, і праворуч, і ліворуч шум — свист качиних крил.
Ви і сюди — бах! І туди — бах! І отуди — бах!
Ах, незабутні хвилини!
На вечірню зорьку ви спізнились. Це—обов'язково. Запізнення на вечірню зорьку це — мисливський закон. Виходячи ще з дому,— та що там виходячи! — ви ще напередодні знаєте, що на вечірню зорьку ви обов'язково не встигнете, от через це саме ви, в день виїзду на полювання, ще зранку все вкладаєте, ще зранку ви щось забуваєте, і в час од'їзду ви вибігаєте з хати, летите чи то на вокзал, чи до машини, на запитання знайомих: "Куди?" —кидаєте: "Спішу, щоб на вечірню зорьку спізнитись!" — і галопом далі.
Словом, спізнились. До озера ви підходите вже тоді, коли качки "повиключали мотори", почистили зуби, зробили на ніч фізкультурну зарядку з холодним обтиранням і, поклавши на водяні лілеї голови, полягали спать.
Але ви з цього не печалуєтесь, бо поблизу кожного лугового озера е чи ожеред, чи копиці пахучого-пахучого сіна. Ви йдете до ожереду й розташовуєтесь. Ви розгортаєте сіно, простеляєте плаща, лягаєте горілиць, дивитесь на чорно-синє, глибоке зоряне небо і відпочиваєте, а відпочиваючи думаєте.
Ну, думайте собі на здоров'я, а ми будемо до ранкової зорьки готуватися.
— Ну що ж, товариші, давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитися, а зразу за рушниці й по місцях! Де ж це. стопка? Прохав же покласти!
— А я взяв! Я поклав собі за правило: приїжджаю додому, а її в рюкзаці прив'язую, щоб не забути! По-моєму, не так нервуєшся, як рушницю забудеш!
— Доведеться й собі прив'язувати! А сьогодні, прошу вас, позичте вашої. Капризна це, я вам скажу, штука, як з "горлушка". Повітря чисте, на широке диханіє візьмеш, а воно темно, не встигнеш і зітхнути, як уже "горлушкоо біля "донушка".
Тут і починається найцікавіший момент качачого полювання.
Це коли старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя.
Спільна для всіх мисливських оповідань риса — це те, що всі вони — факти, що все це насправді було, що: "розкажу, то не повірите, але це факт!"
Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчисько зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги, рипить Віз, дишель свій униз спускаючи, блідне поволі Чумацький Шлях, а під ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповідань.
І вільно дихається, і легко дихається.
Поволеньки голос оповідача тихшає, потім якось переривається і зовсім затихає.
Сусіда тяжко якось зітхає.
— Про що думаєте, Іване Івановичу?
— Про Америку! Яка все-таки техніка!
— Кажуть, двоствольну стопку видумали! І тихо. Поснули.
"Раннім-рано та ранесенько", ще ледь-ледь починає сіріти, штовх вас у бік:
— Вставайте, вставайте! Час ужеі
З криком: "Бомбьожка!" — ви зриваєтесь і мчите.
— Тю на вас! То я в крижня гахнув!
— Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла! Трохи в озеро не шубовснув!
Почалася ранкова зорька.
Тут уже все залежить од вашого уміння, від майстерства і практики.
Качка, як відомо, птах. Вона — літає.
Дуже просто: цільтесь обов'язково в око. І бахкайте.
— Бах! — і в торбу! Бах! — і в торбу. А коли не повезе, тобто коли бах-бах! — і повз торбу, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в когось із мисливців кілька качок, киньте:
— Карбованців, мабуть, по надцять тепер штука. Бо однаково, коли приїдете додому, члени вашого посемейства спитають вас:
— Дорогі, мабуть, тепер качки?
Ви на це не звертайте уваги й беріться зразу ж готувати янтаревий суп із дикої качки.
Найперше й найголовніше — обскубти качку.
Робити це краще в себе в кабінеті. Щоб не заважало вам уже вискублене пір'я, одчиніть вікна й двері, щоб вітерець був: ви скубнули, вітерець підхопив, і пір'я вам не заважай. І качка обскубана, і кабінет — перина.
Обскубли, тоді вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого багатий:
— Уже обскуб! Мамо, зваріть супу!
Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:
— Та це ж курка, а не качка! Ви авторитетно заявіть:
— Це — качка! Тепер усі такі качки пішли. Яровізовані.
— А чому в неї горло перерізане?
— Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати! Летіла, побачила, що націляюсь, виходу на було, взяла й зарізалась. Що ж тут дивного. Варіть уже, прошу вас!
Залишається, отже, останнє — їсти суп.
Попоївши, лягайте на канапу й читайте "Записки охотника" І. С. Тургенєва.
Остап Вишня Як варити і їсти суп із дикої качки
Остап Вишня Як варити і їсти суп з дикої качки Підготовка до ЗНО з української літератури
Остап Вишня Як їсти і варити суп із дикої качки
Гумореска Остапа Вишні Як варити і їсти суп із дикої качки читає Сергій Боднар
Як варити і їсти суп із дикої качки
Остап Вишня Павло Губенко Як варити і їсти суп із дикої качки Читає Андрій Сергіїв
Остап Вишня Мисливські Усмішки 1958 АУДІОКНИГА ПОВНІСТЮ
Остап Вишня Лисиця Мисливські усмішки
Остап Вишня Бенгальський тигр
Розстріляне відродження Остап Вишня
Усмішки Остапа Вишні Українська література 11 клас
Остап Вишня Мисливські усмішки Заєць
Остап Вишня Моя автобiографiя Підготовка до ЗНО з української літератури
Остап Вишня Шухраїнці
Остап Вишня Письменники
Остап Вишня Заєць
Поборники незалежності Остап Вишня
Остап Вишня Мисливські усмішки Вальдшнеп
Життя Остапа Вишні
Остап Вишня Pro
Остап Вишня Дика Гуска
Остап Вишня Ярмарок
Остап Вишня Сом
Остап Вишня Зенітка
Остап Вишня Моя автобіографія
Остап Вишня Чого воно так
Остап Вишня чародій сміху чи великий правдолюб
Остап Вишня Ружжо
Остап Вишня Сом Підготовка до ЗНО з української літератури
Остап Вишня Відкриття охоти
Остап Вишня Мисливські усмішки Бекас
Остап Вишня Реготини
Остап Вишня Моя автобіографія Гумореска
Остап Вишня Лось
Енеїда Суп з дикої качки від літературознавця Дарини Цимбал 05 05 18
Остап Вишня Мисливські усмішки Ведмідь
Остап Вишня Як ми колись учились
Остап Вишня Чудака їй богу читає Назар Журавський
Остап Вишня Моя автобіографія
Остап Вишня Сом
Гумореска Остапа Вишні Чукрен читає Владислав Грудій
Остап Вишня Сон кобили вороної
Остап Вишня Туристи
Остап Вишня Сом Усмішка
Остап Вишня Чи є у попа штани
Остап Вишня Якби моя бабуся встала
Гумореска Остапа Вишні Народна медицина Ох і лікували нас читає Настя Тащук
Остап Вишня Мисливські усмішки Вовк
Остап Вишня Моя автобіографія
Здесь Вы можете скачать Остап Вишня Як Варити І Їсти Суп Із Дикої Качки. Также рекомендуем скачать бесплатно mp3 песню Остап Вишня Як варити і їсти суп із дикої качки размером 12.17 MB. Слушайте онлайн и скачивайте mp3 в высоком качестве.
Слушают
Остап Вишня Як Варити І Їсти Суп Із Дикої Качки
Дождь Игорь Горбушин
Noize Mc Голос Струны Разбор Соло Табы
Минус Молодой Агроном Ансамбль Калина
Даулет Молдир Жан Жарым Ани
Эри Хотин Секс Узбек
Top 10 Hits Masterboy
Ваенга Край Белых Вьюг И Короткого Лета
Песня Сдаваться Нельзя Мультики Про Танки
Чолпон Талипбекова Журогум Эзилет
Two Hundred Thousand
Dance Moms Jojo Is Back At The Aldc Season 8 Extended Scene Lifetime
Bu Cumada Galmadi Yar
Xelovnebis Shvilebi Swori Svlit
Марина Айдаева Сан Безам Чеченский И Русский Текст
Ишки Сиёху Сафед 96 1
Sohbet Jumayew Mp3 2018
Начало Сказки Бабушка В Окошке
Birinchi Muhabbatim Meriddin
Минус Вьюга Поют Балагуры
А Годы Летят Все А Ты Все На Небе Давай Возвращайся Без Тебя Не Умею
Hofmann Weigold Ease Original Mix
Я Забью Папирос Сорву
Coffin Carousel Coffin Carousel Official Grind
Kurdi Sh Trap Remi X Ay Le Le Seyda Peri Nçek
Деспосито На Флейте
Супер Стимулятор Роста Для Комнатных Растений И Рассады
Qaraqalpaqsha Ayaq Oyin Rasul Juldizsha Balalar Tele Tañlawinda
Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця
Тема уроку . Остап Вишня «Моя автобіографія», «Сом», «Як варити і їсти суп
із дикої качки». Оптимізм, любов до природи, людини, м’ який
гумор як риси індивідуального почерку Остапа Вишні.
Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом гумориста;
зацікавити постаттю письменника;
розвивати вміння аргументовано висловлювати свої судження;
формувати навички узагальнювання теоретичного матеріалу;
дати поняття усмішки, її особливостей;
визначити елементи зображувально - виражального ряду усмішок;
виховувати любов до слова.
портрет Остапа Вишні, збірки творів письменника.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Епіграфи: "Ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу"( Остап Вишня).
"Друг людини, друг природи й праці,
Грізний ворог нечисті і зла"(Максим Рильський).
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Постановка задач уроку.
Вчитель. « Що треба людині, щоб посміятися не з ворога, а з друга?
Треба любити людину більше, ніж самого себе. Тоді тільки ти маєш право сміятися. І тоді тільки людина разом з тобою буде сміятися із себе, із своїх якихось хиб, недоліків, і буде такий дружній, такий хороший сміх. Той сміх, що не ображає,а виліковує людину.»
У цих словах-ідейно-естетичне кредо неперевершеного сатирика і гумориста Остапа Вишні, розмову про життя і творчість якого ми і поведемо з вами на сьогоднішньому уроці.
Сподіваюсь, що разом ми зможемо наблизити до себе постать неповторного чарівника, і ви понесете з уроку промінчики тепла і добра, якими помережані твори цього лицаря совісті народної.
Одного разу на скептичне зауваження уявного опонента до однієї із своїх збірок: « Знову усмішки?» письменник переконано відповідає: « Так! Усмішки! І навіть обов'язково! Чого плакати? Мені нове життя усміхається! І я йому усміхаюсь!»
Давайте й ми усмішкою по колу почнемо урок, передамо один одному свій гарний настрій.
ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.
Діти записують тему уроку в зошити.
1. Вивчення біографії письменника.
Вчитель . Є відомий вислів про те, що зрозуміти поета можна , лише побувавши в його краї. А щоб збагнути велич Остапа Вишні ,не досить навіть переселитися до хутора біля м. Груні - потрібно ще й з'ясувати, звідки він такий узявся, чиїх батьків син, де ріс і навчався, з чого радів і чим мучився. А розкрити питання, які нас цікавлять, допоможе твір « Моя
Із змістом твору ви познайомилися вдома,а тепер проведемо цитатний літературний диктант.
« У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився в. » ( 1889р.)
« Мати казали, що мене витягли з. » (колодязя)
« Батько в поміщиків фон Рот був за..»( прикажчика)
« За двадцять чотири роки спільного життя батьків послав їм Господь усього. » (17 дітей)
З чого батько зробив висновок, що син писатиме?( « Я . розводив рукою калюжу» )
« Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа, а в українського. » ( картопля, коноплі, буряки)
« Із подій мого раннього дитинства, що вплинули на моє літературне майбутнє, твердо врізалася одна: упав дуже з. » (коня)
« Вчив мене хороший учитель. » ( Іван Максимович)
« Учив він сумлінно, бо й сам був. » (ходяча совість людська)
« Любив я не тільки його, а й його . » ( лінійку)
« Оддали мене в школу рано. Не було, мабуть,мені й . » ( шести років)
« Провчився я там. »( три роки)
« Повезла мене мати аж у Київ, у. » ( військово- фельдшерську школу)
« Та й залишився в Києві, та й закінчив школу, та й зробився. » ( фельдшером)
«Пам'ятаю, як попався мені . » ( Соломонів « Оракул»)
« Взагалі любив я книжки з. » ( м'якими палітурками)
« Писати в газетах я почав . » ( 1919 року)
« У « Вістях» я почав працювати за . » ( перекладача)
Вчитель . Вдома ви працювали над пошуково-дослідницькою роботою. Досліджували дерево роду і життєвого шляху Остапа Вишні.
Виступ учнів . ( див. додаток)
2. Робота з літературними термінами.
Вчитель . Протягом нашої роботи ми вже не раз вжили власну назву- Остап Вишня. Та впевнена, що ви уважно готувалися до уроку і знаєте, що це-літературний псевдонім. Справжнє прізвище письменника- Павло Михайлович Губенко.
Відкриємо ж для себе цікавинки у світі літературознавчих термінів. Дізнавався про них (прізвище учня ).
Виступ учня . Псевдонім- вигадане ім'я (прізвище), під яким автор друкує свої твори. До псевдонімів зверталися для маскування або свідомої містифікації, щоб уникнути цензурних переслідувань, небажаного розголосу на випадок неуспіху в чомусь. Часом називати справжнє прізвище заважали і станові забобони, суспільний статус автора.
Різновиди псевдонімів : аланім –письменник друкується прізвищем померлого автора( Пабло Неруда); анаграма - псевдонім, утворений внаслідок перестановки літер власного імені ( Харитон Макентун- Антиох Кантемір);
ананім - складений з літер власного імені в зворотному порядку ( Наві Волирк- Іван Крилов) ; астронім - * * * або інші знаки ; криптонім - з ініціалів автора: Е. Т. А. Г.- Ернест Теодор Амадей Гофман.
3. Робота з літературними джерелами.
Вчитель. Щоб яскравіше уявити постать письменника,мало ознайомитися з його біографією. Тут важливу роль відіграють ще спогади рідних, сучасників, друзів.
Учень . Спогади брата Павла Михайловича Костя Губенка:
«Зовні брат був схожий на матір, і властивий матері гумор також передався йому. Мати знала багато народних приказок і висловів, щедро пересипала ними мову. Батько теж був не позбавлений гумору. Якось, згадуючи батька, Павлуша розповів:
Батько помер на моїх руках. Вже майже при смерті йому дали підписати « духовне завещание». Батько почав читати: « Я, Михаил Кондратьевич Губенко, при полном разуме и памяти, завещаю жене и наследникам движимое и недвижимое, при сем. »
Дійшовши до цього місця, батько підписав документ, повторюючи: « При сем руку приложил и ноги протянул Михаил Кондратьевич Губенко». Це були його останні слова.»
Учень . З листа до племінниці.
« Знай, Муреточко, що в житті завжди так буває! Як тобі добре, то всі до тебе хороші, а як ударить біда- всі повтікали. Отож , і ти не надійся ні на кого! Загартовуй себе, щоб сама змогла перебороти все, що в житті трапиться, учись, набувай знання, щоб була самостійною, ні від кого не залежною! Будь привітною,стався до людей добре, але в той же час пам'ятай, що коли сама будеш озброєна наукою, знанням, сама знатимеш, як собі зарадити- ніщо тобі не буде страшне. Учись! Це- головне!
Як пройшли останні роки життя Остапа Вишні?
На фоні мелодії пісні «Козака несуть і коня ведуть», що виконувалася на похороні Остапа Вишні, звучить вірш В. Сосюри «Умер великий правдолюб».
Вчитель . Пропоную кожному з вас визначити для себе найважливішу рису характеру Остапа Вишня і скласти кластер .
( Біля портрета письменника на дошці учні вивішують аркуші паперу з записаними на них рисами характеру. Наприклад, чуйний, мудрий, добрий, сильний духом, гарний товариш, люблячий природу тощо)
4. Загальна характеристика творчості Остапа Вишні.
Вчитель . Пам'ятаєте, в « Моїй автобіографії» Остап Вишня згадує,як батько напророкував йому письменницьку долю: « Писатиме,- сказав якось батько, коли я , сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу». І вже з 1920 року, переїхавши до Харкова, Остап Вишня стає справжнім ,«солідним» письменником. Спробуємо визначити, які теми цікавили великого гумориста, у чому полягає жанрова своєрідність його творів.
Робота з підручником
5. Робота з літературними термінами.
Дати визначення понять усмішка , гумореска, фейлетон, автобіогріфічне оповідання ( використати статті « Словника літературознавчих термінів»,записати в зошити.)
Усмішка - невеликий дотепний гумористичний твір, спрямований на викриття негативного в житті. Особливості: добродушність, ліричність, дотепність, іронічність.
Гумореска - невелика оповідь про якусь смішну пригоду чи рису характеру людини. Особливості: дотепність, глузливість, влучність, лаконізм.
Фейлетон - різновид сатиричного, викривального жанру на актуальну тему. Особливості: жвавість розповіді, яскрава образність, висока емоційність, документальна точність, злободенність.
Автобіографічне оповідання - невеликий епічний художній твір, в основу якого автор кладе факти власного життя. Особливості: незначний відрізок часу, проста композиція, однолінійний сюжет.
6. Аналіз збірки «Мисливські усмішки».
Вчитель. Вершиною розвитку жанру вважаються «Мисливські усмішки», які Максим Рильський назвав «ліричною поезією в прозі». Поетичний лад усмішок обумовлений тим, що в них діє спостережливий, багатий душею оповідач, якому притаманне чуття прекрасного і який уміє скористатися народним колоритним словом, знає численні «бувальщини» з мисливського побуту. Цим пояснюється й гумор мисливських усмішок. Багатих на всілякі пригоди, пов’язані з невдачами поливальників і кепкуванням над ними рідних і знайомих. В усмішках панує атмосфера поетичності, ліризму.
7. Розгляд усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки».
Вчитель. «Як варити і їсти суп із дикої качки» - одна з найдотепніших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 року.
Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання.
Знайдіть опис збирання на полювання. (учні зачитують уривок).
За цим описом – неприхована іронія, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів.
Знайдіть опис українського пейзажу надвечір ’ я.
Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно дихається, і легко дихається…»
Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.
8. Аналіз усмішки «Сом».
- Яка тема і ідея усмішки?
- Які композиційно-стильові особливості усмішки?
Отже, «Мисливські усмішки» - яскрава сторінка не тільки в багатогранній творчості Остапа Вишні, а й у всій українській сатирично-гумористичній літературі.
Складіть сенкан до циклу «Мисливські усмішки».
ІV. Підсумок уроку .
Остап Вишня – не просто гуморист, він поет за станом душі. Слово його чарівне, веселе. І сміх його неповторний житиме вічно, бо сам він був живою, радісною усмішкою свого великого і безсмертного народу.
Згадайте афоризми про гумор, про сміх і влаштуйте феєрверк афоризмів.
(учні по черзі записують афоризми).
V . Д омашнє завдання . Написати твір «Ніколи не сміявся без любові».
Audio-Книга SD 09:15
Описание:
Остап Вишня
Як варити і їсти суп із дикої качки
Подписывайтесь на наш Telegram канал @thewikihow открыть
Поделиться с друзьями:
Добавить временную метку
Остап Вишня - Як Варити І Їсти Суп Із Дикої Качки
Остап Вишня — відомий український гуморист. Доля приготувала йому нелегке життя. Але попри будь-які життєві випробування письменник не озлобився, не втратив віру в людей, в добро. Найбітьш точно вдачу письменника охарактеризував М. Рильський: «Він світив як сонце, до нього люди тяглись, як до сонця. Він умів і гриміти як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники». А ще Остап Вишня любив полювання. Про це переконливо свідчить збірка «Мисливські усмішки» — унікальне явище в українській літературі. У ній автор з гумором та легкою іронією розповідає про мисливців, з тонким ліризмом описує природу. Усмішки О. Вишні, на переконання літературознавців, більше схожі на вірші в прозі, ніж на гумористичні твори.
Однією з найдотепніших і найліричніших «Мисливських усмішок» Остапа Вишні є усмішка «Як варити і їсти суп із дикої качки», присвячена М. Рильському, другові Вишні та колезі по полюванню. Відомо, що ніхто із них ніколи не вбив жодного звіра чи птаха, а «полювали» вони в основному, насолоджуючись красою природи і ведучи неквапні бесіди.
Уже перші речення усмішки викликають зацікавлення й інтригують, адже містять «несподіване» повідомлення, що, виявляється, на основі багатолітніх спостережень і наукових досліджень один відомий орнітолог дійшов висновку, що «дикі качки, крім базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах і тихих-тихих плесах» річок. Такий початок налаштовує на ліричний лад, у душі викликає лагідний, добрий настрій.
Далі розповідь ведеться в такому ж ключі: не поспішаючи, оповідач пояснює усім відоме й зрозуміле, як готуватися до полювання, що з собою слід брати. Виявляється, для цієї справи обов’язково потрібно взяти рушницю й набої, а також інший мисливський реманент, без якого ви не зможете правильно навіть прицілитися. Що ж це таке? Не здогадуєтеся? То читайте усмішку далі. Це, звичайно ж, рюкзак, буханка, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопка. Прискіпливий читач може запитати: «Навіщо ж стопка?». Гуморист не затримується з відповіддю і пояснює недосвідченому в питаннях полювання, що це для того, «щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече. ». Використаний прийом невідповідності й викликає сміх.
Та майстер гумору розуміє, що твір зацікавить і матиме мистецьку цінність лише тоді, коли в сюжет ввести нові елементи. Тому у творі знаходимо й описи природи. Іронічно й з гумором автор малює вечірній пейзаж: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать. ».
Найсмішнішим у творі є його кінець. Коли вже все готове, щоб починати варити «янтаревий суп із дикої качки», раптом хтось із домашніх, чи дружина, чи мама, «охнувши, кине вам:
— Та це ж курка, а не качка!
Ви авторитетно заявіть:
— Це — качка. Тепер усі такі качки пішли. Яровизовані.
— А чому в неї горло перерізане?
— Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати. Летіла, побачила, що націляюсь, виходу не було, взяла й. зарізалась».
Ця ситуація дійсно нагадує анекдот, а вміння оповідача знайти миттєво «логічні» пояснення стає причиною здорового сміху. Крім того, усмішки Остапа Вишні виховують почуття любові до рідного краю, відкривають читачеві чарівну красу природи, сприяють розвиткові творчої уяви та естетичних смаків.
Читайте также: